Стоїть одна як сирота старенька хата при дорозі,
Вже зачекалася вона мене в надії і тривозі,
Роки летіли як той сніг і нас надовго розлучили,
Спішу на батьківський поріг, покинув все — лечу щосили.
Сумна стоїть одна старенька хата,
Не вигляне з вікна вже більше мати.
Дитинство тут своє я зустрічаю.
Летить сюди моя душа, летить немов до раю.
Вже на порозі я стою один, як човен на причалі,
Все рідне і близьке я впізнаю: любові, радості, печалі.
Впізнали яблуні мене — ті, що садив колись в дитинстві,
Та мати вже не обійме, мене до серця не притисне.
Стоїть одна я к сирота старенька хата край дороги,
Не зможу втратить її я, за неї я молюся Богу.
Батьків присутня тут душа, вони за нас терпіли муки,
В цій хаті віра лиш одна, хай буде храмом для онуків.
Стоїть одна як сирота старенька хата при дорозі...
Стоит одна как сирота старенький дом у дороги,
Уже заждалась она меня в надежде и тревоге,
Годы летели как тот снег и нас надолго разлучили,
Спешу на родительский порог, покинул все - лечу вовсю.
Печальная стоит одна старушка дом,
НЕ выглянет из окна уже больше иметь.
Детство здесь свое я встречаю.
Летит сюда моя душа, летит словно в рай.
Уже на пороге я стою один, как лодка на причале,
Все родное и близкое я узнаю: любви, радости, печали.
Узнали яблони меня - те, что сажал когда в детстве,
И иметь уже не обнимет, меня в сердце не прижмет.
Стоит одна я к сирота старенький дом у дороги,
Не смогу потеряет ее я, ее я молюсь Богу.
Родителей присутствует здесь душа, они нас терпели муки,
В этом доме вера лишь одна, пусть будет храмом для внуков.
Стоит одна как сирота старенький дом у дороги ...
