Вже зів'яла трава і замовкла струна,
Щастя витекла крапля остання
І душа, мов труна, кришталева труна,
У якій спить колишнє кохання.
Пише осінь дощами холодні листи,
З неба зоряні впали корали
І палають мости, і палають мости
Між серцями, що вже відкохали.
Приспів:
Прощай, прости!
За нами спалені мости,
За нами спалені мости, -
У всьому винні тільки я і ти.
Прощай, прости!
У всьому винні я і ти,
У всьому винні я і ти,
За нами спалені мости.
Сонце сяде за обрій і день промайне,
Пройде ніч, і зажевріє ранок.
Через рік, через два ти забудеш мене
Та в душі не загоїться рана.
Ти почуєш у сні дикий поклик весни,
Ти почуєш небесні хорали
Та не зможе ніхто збудувати мости
Між серцями, що вже відкохали.
Приспів. (3)
Уже увяла трава и замолчала струна,
Счастье вытекла капля последняя
И душа, как гроб, хрустальная гроб,
В какой спит прежнюю любовь.
Пишет осень дождями холодные письма,
С неба звездные упали кораллы
И горят мосты, и горят мосты
Между сердцами, что уже видкохалы.
припев:
Прощай, прости!
За нами сожжены мосты,
За нами сожжены мосты, -
Во всем виноваты только я и ты.
Прощай, прости!
Во всем виноваты я и ты,
Во всем виноваты я и ты,
За нами сожжены мосты.
Солнце сядет за горизонт и день промелькнет,
Пройдет ночь, и загорится утро.
Через год, через два ты забудешь меня
И в душе не заживет рана.
Ты услышишь во сне дикий зов весны,
Ты услышишь небесные хоралы
И не сможет никто построить мосты
Между сердцами, что уже видкохалы.
Припев. (3)
