А там за синім небосхилом
Любов з весню оцвіла,
Роки пройшли та образ милий
На серці тугу навіва.
Ми вже не діти, наші діти
До хати внуків привели,
Та ми не можемо старіти,
Бо в серці юність зберегли.
Приспів:
Пройшли роки та в серці згадка,
Як човен в морі, вирина.
Як вам живеться, емігрантко,
Моєї юності весна? (останні 2 рядки – 2)
А там вже літо, пізнє літо,
Ледь прохолоду навіва.
Любов’ю серця не зігріти,
Якщо в душі уже зима.
Ми вже не діти, наші діти
До хати внуків привели,
Та ми не можемо старіти,
Бо в серці юність зберегли.
And there behind the blue sky
Love has blossomed since spring,
Years passed and the image is cute
There is a melancholy heart.
We are no longer children, our children
They brought the grandchildren home,
But we can't grow old,
For in their hearts youth was preserved.
Refrain:
Years passed and in the heart of the memory,
Like a boat in the sea, it pops up.
How do you live, the immigrant,
My youth is spring? (last 2 lines - 2)
And it's summer, late summer,
Barely cool in the cold.
The love of the heart does not warm,
If it is winter in the shower.
We are no longer children, our children
They brought the grandchildren home,
But we can't grow old,
For in their hearts youth was preserved.
