Мою любов не міг спинити вітер,
Вона у вись летіла, наче птах.
Бо слово ніжне і теплом зігріте
"Люблю", "люблю" тремтіло на вустах.
Зоря на щастя падала в долоні
В таку благословенну дивну ніч,
В моїх обіймах в ніжному полоні
Було приємно й радісно тобі.
Приспів:
Та, на жаль, не судилося
Поєднати дві долі,
Що раптово з'являлося,
Те зникало поволі.
Щастя десь загубилося
У широкому полі,
Нам, на жаль, не судилося
Поєднати дві долі...
Ті почуття, що, як вогонь горіли,
Сьогодні ледь-ледь тліють у душі,
Бо ти мені, кохана, не повірила,
Що все удвох здолаєм у житті.
Зима одне лиш слово написала
Холодне і безжалісне "прощай...",
А вже пройти лишилося так мало,
Щоб нам життя подарувало рай!
Приспів. (3)
Щастя десь загубилося
У широкому полі,
Нам, на жаль, не судилося
Поєднати дві долі...
Мою любовь не мог остановить ветер,
Она ввысь летела, как птица.
Ибо слово нежное и теплом согрето
"Люблю", "люблю" дрожало на устах.
Заря к счастью падала в ладони
В такую благословенную странную ночь,
В моих объятиях в нежном плену
Было приятно и радостно тебе.
припев:
Но, к сожалению, не суждено
Соединить две судьбы,
Внезапно появлялось,
То исчезало медленно.
Счастье где-то затерялось
В широком поле,
Нам, к сожалению, не суждено
Соединить две судьбы ...
Те чувства, что, как огонь горели,
Сегодня едва тлеют в душе,
Ты мне, любимая, не поверила,
Что вдвоем преодолеем в жизни.
Зима одно лишь слово написала
Холодное и безжалостное "прощай ...",
А уже пройти осталось так мало,
Чтобы нам жизнь подарила рай!
Припев. (3)
Счастье где-то затерялось
В широком поле,
Нам, к сожалению, не суждено
Соединить две судьбы ...
