Текст песни Жадан і Собаки - 300 китайців

Це історія, що трапилася якось із китайцями,
Із утікачами, що живуть на автостанціях,
Dm Am
В підвалах, по вокзалах, на батутах у спортзалах,
На товарі, у контейнері і на соснових нарах.
Кожному китайцеві, що виїхав з Китаю,
Але всяке слово "Мао" береже і пам'ятає,
Складно уживатися щодня з капіталізмом,
І з народним інородним видатним алкоголізмом.
Старші із китайців порішили більш не паритись:
Взали собі в cкладчину розйобаний Ікарус.
В салон напакувавшись задля виїзду з країни
Садовини, городини та іншої мівіни.
І ось вони вкладаються між торбами картатими,
І рухаються сторожко осінніми Карпатами.
За чорною пітьмою, Господньою сурмою,
За райською угорською смурною шаурмою.

Приспів:
300 китайців добу до Будапешта,
Перші на місці - підтягнуться і решта!

У кожного китайця є душа його непрощена
І сниться йому сонячна республіка Угорщина
З полями і тополями, фіатами і опелями,
Соплями, рублями і коноплями.
З помутьками і дудками, фінансовими мутками,
З дешевими, кошерними страшними проститутками,
З відкритими кордонами, циганськими баронами
І майже ще не вживаними польськими гандонами.
Сонні водії вже третю ніч про щось шепочуться.
В сутінках полощуться, п'яно заморочуються.
Криво посміхаючися кожному китайцю,
Які їм влаштували тут китайську окупацію.
Фігачать по облому, переборюючи втому,
Щоби цю китайську наволоч довезти до кордону.
Здати їх на митниці місцевим чи поліції
І накупити шмоток, алкоголю і по піці.

Приспів.

І той із них, хто виживе у чорній м'ясорубці
То вислизне за брами бандитизму і корупції,
Ще буде підробляти документи між арештами
І торгувати коксом на вокзалі Будапешта.
Збираючись у клубах на свята і на паради,
На засідання китайської марксистської громади
Вони співатимуть: "Мао, ми на місці, Мао!"
Китайців ніколи не буває замало.

Приспів.

Це історія, що трапилася якось із китайцями,
Із утікачами, що живуть на автостанціях,
Dm Am
В підвалах, по вокзалах, на батутах у спортзалах,
На товарі, у контейнері і на соснових нарах.
Кожному китайцеві, що виїхав з Китаю,
Але всяке слово "Мао" береже і пам'ятає,
Складно уживатися щодня з капіталізмом,
І з народним інородним видатним алкоголізмом.
Старші із китайців порішили більш не паритись:
Взали собі в cкладчину розйобаний Ікарус.
В салон напакувавшись задля виїзду з країни
Садовини, городини та іншої мівіни.
І ось вони вкладаються між торбами картатими,
І рухаються сторожко осінніми Карпатами.
За чорною пітьмою, Господньою сурмою,
За райською угорською смурною шаурмою.

Припев:
300 китайців добу до Будапешта,
Перші на місці - підтягнуться і решта!

У кожного китайця є душа його непрощена
І сниться йому сонячна республіка Угорщина
З полями і тополями, фіатами і опелями,
Соплями, рублями і коноплями.
З помутьками і дудками, фінансовими мутками,
З дешевими, кошерними страшними проститутками,
З відкритими кордонами, циганськими баронами
І майже ще не вживаними польськими гандонами.
Сонні водії вже третю ніч про щось шепочуться.
В сутінках полощуться, п'яно заморочуються.
Криво посміхаючися кожному китайцю,
Які їм влаштували тут китайську окупацію.
Фігачать по облому, переборюючи втому,
Щоби цю китайську наволоч довезти до кордону.
Здати їх на митниці місцевим чи поліції
І накупити шмоток, алкоголю і по піці.

Хор.

І той із них, хто виживе у чорній м'ясорубці
То вислизне за брами бандитизму і корупції,
Ще буде підробляти документи між арештами
І торгувати коксом на вокзалі Будапешта.
Збираючись у клубах на свята і на паради,
На засідання китайської марксистської громади
Вони співатимуть: "Мао, ми на місці, Мао!"
Китайців ніколи не буває замало.

Хор.