Текст песни Жадан і Собаки - Бiлi люди

Білі люди – жорстокі люди,
чорна шкіра їм ріже око.
Вони мурують для чорних споруди,
й готують для чорного там мороку.

Лаштують чорному підлу підставу.
Шиють чорному робу на виріст.
І не відпускають ні під заставу,
Ні під
під-
писку про невиїзд.

Тримають чорного, як лева у ямі,
ламають ребра з усієї злості,
і позбавляють навіть в уяві
свободи зібрань і свободи совісті.

І чорний іде на команду пастушу,
з кулаками в кишенях роби,
і волочить свою чорношкіру душу
ринками Азії та Європи.

А вночі з усією своєю бідою,
зі співом тягучим і сміхом навмисним,
чорні, мов камені під водою,
лежать, зливаючися із киснем.

– Що нас гнало з наших кордонів
в це мерзле світло? Що і для чого?
Хто нас завів до цих коридорів? –
тихо запитує чорного чорний.

Навіщо нас споряджали в дорогу
й вирощували емігрантські мрії
наші жінки, що забули тривогу –
легкі від голоду та малярії?

Чи не краще було залишатись удома
і помирати на власних пляжах,
де кожна дюна чимось відома,
і кожна хвиля щось та й важить?

– Знаєш, ми з тобою не перші,
хто рвався на північ фурами й човнами
в темних ранах і рваній одежі, -
відповідає чорному чорний.

Всі ми йшли за піском і травою,
за сонцем, що рухалось, як медуза,
де небо так низько висить над тобою,
аж в ньому іноді видно Ісуса.

Всі ми знаходимось в цих лещатах,
і, додому вертаючись хіба що на ніч,
горбатимося, як раби у штатах,
на ліберальну білу наволоч.

Тому що білі забули сором,
і якщо вже потрапив до їх павутини,
клали вони з великим прибором
на всі конвенції з прав людини.

Їх не хвилюють наші втрати,
вони звикли тримати нас в чорному тілі.
Але пророки були сомалійські пірати –
за це їх і розпинали білі.

І Матір Божа в зимових гетрах,
курячи люльку, гріючи нерви,
палила багаття на площах гетто,
розігріваючи дешеві консерви.

І нехай позбавляють нас нашого простору,
і вогнем заливають наші повстання –
це для нас із тобою чорні апостоли
редагували свої послання.

Машини їхні – давно несправні,
і промови їхні – хитрі й противні.
І ріки на півночі течуть насправді
так само впевнено, як і ріки на півдні.

Головне – тримай при собі свою віру,
свою любов і свою упертість.
Спаситель – він не зважає на шкіру,
він зважає на солідарність і чесність.

Спаситель дбає про коріння й листя,
Спаситель рухає череди й хмари,
щоби ми з тобою не загубилися,
міняючи гостели й вуличні бари.

Він спиняє смарагдову кров у венах,
й врівноважує всі виробничі тарифи,
і тютюн йому залягає в легенях,
і росте собі, як коралові рифи.

І все є так, як повинно бути.
Все трапляється і все буває.
І серце його нас щоранку будить,

підтримує,
змучує,
убиває.

2011 р.

Белые люди - жестокие люди,
черная кожа им режет глаз.
Они строят для черных сооружения,
и готовят для черного там мрака.

Строит черном подлую основание.
Шьют черном робу на вырост.
И не отпускают ни под залог,
ни под
под-
писку о невыезде.

Держат черного, как льва в яме,
ломают ребра со всей злости,
и лишают даже в воображении
свободы собраний и свободы совести.

И черный идет на команду пастушескую,
с кулаками в карманах делай,
и волочит свою чернокожую душу
рынками Азии и Европы.

А ночью со всей своей бедой,
с пением тягучим и смехом преднамеренным,
черные, как камни под водой,
лежат, сливаясь с кислородом.

- Что нас гнало из наших границ
в это мерзлое свет? Что и для чего?
Кто нас завел в этих коридоров? -
тихо спрашивает черного черный.

Зачем нас снаряжали в дорогу
и выращивали эмигрантские мечты
наши женщины, забыли тревогу -
легкие от голода и малярии?

Не лучше ли было быть дома
и умирать на собственных пляжах,
где каждая дюна чем известна,
и каждая волна то и весит?

- Знаешь, мы с тобой не первые,
кто рвался к северу фурами и лодками
в темных ранах и рваной одежде, -
соответствует черному черный.

Все мы шли по песком и травой,
за солнцем, двигалось, как медуза,
где небо так низко висит над тобой,
аж в нем иногда видно Иисуса.

Все мы находимся в этих тисках,
и домой возвращаясь разве что на ночь,
горбатимося, как рабы в штатах,
на либеральную белую сволочь.

Потому что белые забыли стыд,
и если уж попал в их паутины,
клали они с большим прибором
на все конвенции по правам человека.

Их не волнуют наши потери,
они привыкли держать нас в черном теле.
Но пророки были сомалийские пираты -
за это их и распинали белые.

И Матерь Божья в зимних гетрах,
куря трубку, грея нервы,
жгла костры на площадях гетто,
разогревая дешевые консервы.

И пусть лишают нас нашего пространства,
и огнем заливают наши восстания -
это для нас с тобой черные апостолы
редактировали свои послания.

Машины их - давно неисправные,
и речи их - хитрые и противные.
И реки на севере текут на самом деле
так же уверенно, как и реки на юге.

Главное - держи при себе свою веру,
свою любовь и свою упрямство.
Спаситель - он не учитывает кожу,
он учитывает солидарность и честность.

Спаситель заботится о корнях и листья,
Спаситель движет стада и облака,
чтобы мы с тобой не потерялись,
меняя хостелы и уличные бары.

Он останавливает изумрудную кровь в венах,
и уравновешивает все производственные тарифы,
и табак ему залегает в легких,
и растет себе, как коралловые рифы.

И все есть так, как должно быть.
Все случается и все бывает.
И сердце его нас каждое утро будит,

поддерживает,
измучивает,
убивает.

2011