Текст песни Жадан і Собаки - Марат

Марат помер уві сні.
На початку березня, навесні.
Коли танцюють сніги,
і ріки лишають свої береги,
як діти лишають батьківські доми
після тяжкої зими.

Марат тренувався на «Спартаку».
Мав техніку вивірену і тривку,
з тренованим тілом і серйозним лицем,
був, мабуть, насправді кращим бійцем
в свої роки в напівсередній вазі,
мав наколку з Фіделем на лівій нозі.
Імам говорив, стоячи над ним:
«Пророк, - говорив, - він не був сумним.
Він вірив, що зло вижирає зло.
Буде так, як буде. Завжди так і було.
Хай Марату згадають кожну з провин,
Пророк дбає завжди про таких, як він.

Приспів:
Марат помер уві сні.
На початку березня, навесні.
Коли танцюють сніги,
і ріки лишають свої береги,
як діти лишають батьківські доми
після тяжкої зими.

Маратова мама мовчала в кутку.
Маратів брат читав молитву гірку.
Імам говорив: "Сонце сходить будь-де,
І все, що зникає, ще колись зійде»,
«Ніщо не зникає, - відповів йому брат.
- Я битимусь з тими, з ким бився Марат.
Я знаю напевне, чому він помер.
Щоранку він бився проти химер.
Щодня він збивав у кров кулаки,
Аж доки над ним не згасали зірки.
Не всі заступають за цю межу.
Хто знав його, знає, про що я кажу.
Як може зникнути те, що є?
Для чого пророк нам усе це дає?
Насправді зникнути може хіба що страх.
Все інше є в нас – в молодших братах,
які розбивають собі серця,
Вдень і вночі, стоячи до кінця».

Приспів (2):
Марат помер уві сні.
На початку березня, навесні.
Коли танцюють сніги,
і ріки лишають свої береги,
як діти лишають батьківські доми
після тяжкої зими.

Брат замовк, відійшов убік.
Він був молодший від Марата на рік.
Марата завжди вважав головним.
Тримався ним, ходив за ним.
Тепер ось мовчав, відійшовши нараз,
і стримував сльози, соромлячись нас.
Коли виносили тіло, почався сніг.
Він падав із темних небес до ніг.
Імам ішов попереду, ніби мара.
Весна на цвинтарі – не найкраща пора.
Жінки ховали сльози, а чоловіки
відчували, як згасають над ними зірки.

Marat died in his sleep.
In early March, spring.
When the snow dances,
and the rivers leave their banks,
as children leave their parents' homes
after a severe winter.

Marat trained at Spartak.
He had a calibrated and durable technique,
with a trained body and a serious face,
was probably actually the best fighter
in his middle weight years,
had a pin with Fidel on his left leg.
The Imam said, standing over him:
"The prophet," he said, "was not sad.
He believed that evil devours evil.
It will be as it will be. It has always been so.
Let Maratha remember every offense,
The prophet always cares for people like him.

Chorus:
Marat died in his sleep.
In early March, spring.
When the snow dances,
and the rivers leave their banks,
as children leave their parents' homes
after a severe winter.

Marat's mother was silent in the corner.
Marat's brother read a bitter prayer.
The Imam said, "The sun rises everywhere,
And everything that disappears will come down someday. "
"Nothing disappears," his brother replied.
- I will fight with those with whom Marat fought.
I know for sure why he died.
Every morning he fought against the chimeras.
Every day he punched in his blood,
Until the stars faded above him.
Not everyone stands for this limit.
Anyone who knew him knows what I'm talking about.
How can what is disappear?
Why does the prophet give us all this?
In fact, only fear can disappear.
Everything else is in us - in the younger brothers,
who break their hearts,
Day and night, standing to the end.

Chorus (2):
Marat died in his sleep.
In early March, spring.
When the snow dances,
and the rivers leave their banks,
as children leave their parents' homes
after a severe winter.

The brother was silent, stepped aside.
He was a year younger than Marat.
Marata always considered the main thing.
I clung to him, followed him.
Now he was silent, walking away at once,
and held back tears, ashamed of us.
When the body was taken out, it started to snow.
He fell from the dark sky to his feet.
The imam walked ahead like a dream.
Spring in the cemetery is not the best time.
Women hid their tears, and men
felt the stars fade over them.