Текст песни Жадан - Come on, man

"Свобода" (2 бердичевські євреї)
1.

Свобода тримається на трьох китах:
ринок, демократія, і кулі в животах.
Іноді просто на кулях в животі.
Зараз розповім як це буває в житті.

Герої епопеї,
два бердичівські євреї,
креативили в Голандії
фінансові ідеї:
береш кредит,
купуєш аудит,
і хай доводять, хто з вас бандит.
Ділились по совісті, наче брати,
є куди рости,
коли рубаєш хвости.
Чесна праця,
нескорена нація,
вас вітає українська еміграція.

+

Свобода відкрита своїм і чужим.
Тим більше – в Україні міняється режим.
Можна навіть пропхати закон –
чувак в мінюсті
з поганаловом Флакон:
має знайомих серед опозиції,
свій серед міліції та органів юстиції.
Всидів у кріслі, не двинув коні.
На якомусь фото обіймає Берлусконі.
Стаєш під крило.
Вкладаєш бабло.
І робиш вигляд, що тебе тут не було.

+

Ось компаньйони сидять за столом.
Кавказька кухня в ресторані «Шалом».
Повар-торчок, розстріляний бачок,
і смак дитинства – водка «Горбачов».

Зорі висять,
наче псячі серця.
Окремо – зорі Бога-сина,
окремо – Бога-отця.

«В країні реформи, - говорить Флакон, -
Потрібно бути останнім мудаком,
щоб стояти збоку.

Я ось не стою».
І давай накручувати долю свою.
«Впіймають, можуть по повній впаять.
Тому мені половину,
і вам по двадцять п’ять.
Головне – свободи ідеї засадничі.
Підіймемо з колін ваш чортів Бердичів!»

Друзі слухали його як знавця,
щоправда, не дослухали чомусь до кінця -
спочатку накурили,
потім щось наговорили,
і всім рестораном їх довго мирили.

«Камон, мен,
давай без імен.
Що ти як артистка театру «Ромен»?
Торгуєшся тут, як готельна проблядь.
В нас у Бердичеві так бізнес не роблять».

+

Готують проплату. Проводять транш.
За пару тижнів добили ганж.
Знищили колекцію кріплених вин –
чекають з батьківщини добрих новин.
Минає квартал. З кредитом голяк.
Один нарешті долає переляк:
«Ходімо до ребе,
розкажемо про себе,
ребе скаже все, що нам треба».

+

І ребе каже:
«Той, хто іде,
той знає, що каміння насправді тверде.
Свобода, мен, вона без меж.
Ну, і з межею буває теж.
Коротше – не хочете гнити в тюрмі,
їдьте в Бердичів, розрулюйте самі».

+

Друзі прилітають в новий термінал,
Проходять контроль, декларують нал,
Знайома з банку бронює готель,
бавить, як може, дорогих гостей:
гриби на столі
й кримські кораблі:
вітає, так би мовити, на рідній землі.

Ось вони вмикають готельне тіві –
а там репортери по лікті в крові,
і якийсь сержант із геройським таблом,
застосовує лом у боротьбі зі злом.
І диктор коментує мінтовські понти,
й намагається щось в цих кишках знайти -
показує машину з мінюстівським босом
і печального Флакона з паленим баблосом.

+

Один із друзів говорить на це:
«Головне – завжди зберігати лице.
Тут хоч куди, далеко не ходи,
ця країна, мен, має дві біди -
мудаки, адвокати і другі неадеквати:
люди, що завжди вміють здивувати.
Я, звісно, син трудового народу.
Але ну його на фіг.
Я вибираю свободу.
Валимо, доки не взяли за хабар.
Я винесу тьолку,
ти платиш за бар».

І коли Флакон
здає їх телефон,
вони говорять стосовно усіх цих реформ:
«Камон, мен, давай без імен.
Що ти устроїв тут оперу «Кармен»?
Давай, босяк, це по ходу твій косяк.
Без потреби після себе залишати висяк.

Давай, ліміта, в тебе шанс – один зі ста.
Пересидиш на Анталії різдвяні свята.
Бабки можете лишити собі.
Успіху вам в суспільній боротьбі».

+

А ребе, вислухавши їх, сказав:
«Кожен порт і кожен вокзал,
кожне шосе, що лежить між полями,
так само поєднує, як і розділяє.
Головне – це свобода як
моральний закон.
І взагалі –
як можна працювати з таким мудаком?

То ж у чому, питається,
загадка ця?
Загадка виключно у волі творця.
І коли ми співаємо свої псалми,
він дивиться на н

"Свобода" (2 Бердичевский евреи)
1.

Свобода держится на трех китах:
рынок, демократия, и пули в животах.
Иногда прямо на шарах в животе.
Сейчас расскажу как это бывает в жизни.

Герои эпопеи,
два бердичевские евреи,
креативили в Голландии
финансовые идеи:
берешь кредит,
покупаешь аудит,
и пусть доказывают, кто из вас бандит.
Делились по совести, как братья,
есть куда расти,
когда рубишь хвосты.
Честный труд,
непокоренная нация,
вас приветствует Украинская эмиграция.

+

Свобода открыта своим и чужим.
Тем более - в Украине меняется режим.
Можно даже пропихнуть закон -
чувак в минюсте
с поганаловом Флакон:
имеет знакомых среди оппозиции,
свой среди милиции и органов юстиции.
Усидел в кресле, а не двинул кони.
На каком фото занимает Берлускони.
Становишься под крыло.
Вкладываешь бабло.
И делаешь вид, что тебя здесь не было.

+

Вот компаньоны сидят за столом.
Кавказская кухня в ресторане «Шалом».
Повар-торчок, расстрелян бачок,
и вкус детства - водка «Горбачев».

Заре висят,
как псиные сердца.
Отдельно - звезды Бога-сына,
отдельно - Бога-отца.

«В стране реформы, - говорит Флакон -
Нужно быть последним мудаком,
чтобы стоять в стороне.

Я вот НЕ стою ».
И давай накручивать свою судьбу.
«Поймай, могут по полной впаять.
Поэтому мне половину,
и вам по двадцать пять.
Главное - свободы идеи основополагающие.
Поднимем с колен ваш чертов Бердичев »

Друзья слушали его как знатока,
правда, не дослушали то до конца -
сначала накурили,
потом что-то наговорили,
и всем рестораном их долго ладили.

«Камон, мэн,
давай без имен.
Что ты как артистка театра «Ромэн»?
Торгуешься здесь, как гостиничная проблядь.
У нас в Бердичеве так бизнес не делают ».

+

Готовят проплату. Проводят транш.
За пару недель добили ганж.
Уничтожили коллекцию крепленых вин -
ждут с родины хороших новостей.
Проходит квартал. С кредитом голяк.
Один наконец преодолевает страх:
«Пойдем в ребе,
расскажем о себе,
ребе скажет все, что нам надо ».

+

И ребе говорит:
«Тот, кто идет,
тот знает, что камни на самом деле твердое.
Свобода, мен, она без границ.
Ну, и с пределом бывает тоже.
Короче - не хотите гнить в тюрьме,
езжайте в Бердичев, разруливает сами ».

+

Друзья прилетают в новый терминал,
Проходят контроль, декларируют нал,
Знакомая из банка бронирует отель,
забавляет, как может, дорогих гостей:
грибы на столе
и крымские корабли:
приветствует, так сказать, на родной земле.

Вот они включают гостиничное тиви -
а там репортеры по локоть в крови,
и какой-то сержант геройским табло,
применяет лом в борьбе со злом.
И диктор комментирует ментовскую понты,
и пытается что-то в этих кишках найти -
показывает машину с минюстивським боссом
и печального Флакона с жженым баблосы.

+

Один из друзей говорит на это:
«Главное - всегда сохранять лицо.
Здесь куда, далеко не ходи,
эта страна, мэн, имеет две беды -
мудаки, адвокаты и другие неадекват:
люди, всегда умеют удивить.
Я, конечно, сын трудового народа.
Но на его на фиг.
Я выбираю свободу.
Валим, пока не взяли за взятку.
Я вынесу телку,
ты платишь за барр ».

И когда Флакон
сдает их телефон,
они говорят о всех этих реформ:
«Камон, мен, давай без имен.
Что ты устройств здесь оперу «Кармен»?
Давай, босяк, это по ходу твой косяк.
Без необходимости после себя оставлять висяк.

Давай, лимита, у тебя шанс - один из ста.
Пересидишь на Анталии рождественские праздники.
Бабки можете оставить себе.
Удачи вам в общественной борьбе ».

+

А ребе, выслушав их, сказал:
«Каждый порт и каждый вокзал,
каждое шоссе, лежит между полями,
так же объединяет, как и разделяет.
Главное - это свобода как
нравственный закон.
И вообще -
как можно работать с таким мудаком?

Так в чем, спрашивается,
загадка эта?
Загадка исключительно в воле творца.
И когда мы поем свои псалмы,
он смотрит на н