З чого все почалося?
Вона заговорила про мужність і зброю.
В неї навіть не голос – в неї багатоголосся.
Коли вона говорила, мені взагалі здалося,
що вона розмовляє сама з собою.
Вона так складала літери й звуки,
що кожне слово при цьому спалахувало й мерехтіло,
і навіть коли говорила про ефірні сполуки,
здавалося, що переказує Христові муки,
співаючи там, де було зовсім незрозуміло.
І як вона хотіла мені пояснити –
що в кожному з нас є невід’ємна відвага,
що історія – це лише мертві міста й могильні плити,
що майбутнє – це чорна земля й червоні метеорити,
що любов – це вправи для дихання,
які виснажують, ніби спрага.
А тому потрібно змагатися за можливість разом засинати,
потрібно ламати ворожі шеренги за можливість кохати,
лишати разом із нею балкони й нічні кімнати,
ранити шкіру долонь об залізні канати,
цінуючи вдячність
і не рахуючи втрати.
І навіть в її неправді була своя міра.
Її чекали попереду радість і вірність,
кров, запечена на рукаві мундира.
Що тримає птахів угорі? Очевидно, віра.
Що тримає рибу в ріці? Очевидно, ніжність.
Сергій Жадан
С чего все началось?
Она заговорила о мужестве и оружие.
У нее даже не голос - у нее многоголосие.
Когда она говорила, мне вообще показалось,
что она разговаривает сама с собой.
Она так составляла буквы и звуки,
что каждое слово при этом вспыхивало и мерцало,
и даже когда говорила о эфирные соединения,
казалось, что пересказывает Христовы муки,
поет там, где было совершенно непонятно.
И как она хотела мне объяснить -
что в каждом из нас есть неотъемлемая отвага,
что история - это лишь мертвые города и могильные плиты,
что будущее - это черная земля и красные метеориты,
что любовь - это упражнения для дыхания,
которые истощают, что жажда.
А поэтому нужно бороться за возможность вместе засыпать,
нужно ломать вражеские шеренги за возможность любить,
оставлять вместе с ней балконы и ночные комнаты,
ранить кожу ладоней о железные канаты,
ценя благодарность
и кроме потери.
И даже в ее лжи была своя мера.
Ее ждали впереди радость и верность,
кровь, запеченная на рукаве мундира.
Что держит птиц вверху? Очевидно, вера.
Что держит рыбу в реке? Очевидно, нежность.
Сергей Жадан
