Він літав в небо-сад в яснім квітні,
Став він птахом той сад, але не перелітним.
Дзеркала хтось просипле в траві там,
Відіб'ється в них небо і квітень у небі,
І квіти зі скла.
Приспів:
Дзеркала затаять наше світло,
Дзеркала відгородять від вітру,
Дзеркала відгородять від зла,
Дзеркала, дзеркала, дзеркала...
Замела пелюсткова завія
Стежку в сад, у вчорашнє весілля,
Замела, але не замела
Порозбиті в траві дзеркала...
Відпала, як свіча, місяць квітень,
Світ залишиться білим в пелюстковім світлі,
Дзеркалам у траві не зітліти,
У траві спориші, наче крихти душі,
Хтось розкидав ці квіти зі скла.
Приспів. (2)
Он летал в небо-сад в ясном апреле,
Стал он птицей тот сад, но не перелетной.
Зеркала кто просипле в траве там,
Отразится в них небо и апрель в небе,
И цветы из стекла.
припев:
Зеркала затаят наш свет,
Зеркала оградят от ветра,
Зеркала оградят от зла,
Зеркала, зеркала, зеркала ...
Замела лепестковая метель
Тропу в сад, в вчерашняя свадьба,
Замела, но не замела
Порозбити в траве зеркала ...
Отпала, как свеча, месяц апрель,
Мир останется белым в лепестковой свете,
Зеркалам в трава не зитлиты,
В траве траве, как крошки души,
Кто-то разбросал эти цветы из стекла.
Припев. (2)
