Текст песни Жданкін Василь - Билина про Кременець

Та не всі ті орли, тай під небом закричали,
То не коні заіржали, не зелені мурав'ї,
То заграла княжа ватра у срібнії сурми
Та про військо ворожеє, про орду Батиєву.

Ой розлігся плач великий та по всій землі Волинській,
Розстелився дим їдучий по пустищах, по яругах.
Та й нема кому із військом на рать стати із ордою,
Бо було тих бусурманів більше, як піску морського.

І ступило враже військо тай до города Крем'янця,
Та й забили тужно дзвони у святих церквах Христових.
Ротаї й ротні люди виходили всі на гору,
У муровану фортецю за Траяна будовану.

Ще зоря не заіграла на злоті церковні бані,
Ще туман не розвівався першим вітром легковільним,
Ще малі, великі пташки солодко в гніздах дрімали,
Як подерлася на стіни зграя люта, бурундая.

Вставай всяк чесний мур, боронити святу Русь,
Вставай всяк чесний мур, боронити святу Русь.
Засурмили грізно сурми, дико заіржали коні,
Заіскрилося залізо, засвистіли гострі стріли,
Полилася кров гаряча і гора укрилась трупом.
А у небі закружляли зграї чорні гайвороння,

Так три днини і три ночі клекотіла люта січа,
Не один завзятий русич смерть знайшов на полі брання.
Та, як мур стояли руські, уповаючи на Бога,
І ординці відступали, лютувалися незмірно.

На четверту ніч по січі Ангел Божий об'явився
І сказав провідцю війська: "Брати воду із криниці,
І щоб кониця ординська не знайшла дороги в гору,
З Божого благословення поливать водою схили.

А на ранок, на світанні Бог послав на землю стужу,
І низькі степові коні ледь діставшись до слизького,
Падали з верхівцями і котилися додолу
На велику радість руську.

Так молитвою до Бога врятувалася твердиня,
Стали на коліна люди, славу Господу воздавши
І розвіялась по світі сила грізного Батия.
Слава Божа помножилась і утвердилась в людях...

Но не все эти орлы, крикнул Тай под небом,
Тогда не лошади ржавчины, а не зеленые муравьи,
Затем сыграл принц огненного сурьмы
Но о войне, о Орде Батьев.

О, плач Великого и по всей стране Волона,
Дым верховой езды на пустыне, на уровнях.
И нет никого с армией на орде, с ордой,
Потому что было больше бурурманов, чем песок моря.

И ударил армию Тай в город Кремаанет,
И они убили колокола в священных церквях Христа.
Роти и Роти люди вышли на гору,
В каменной крепости для Траяна построена.

Все еще не играл в церковные ванны на Zloch,
Все еще туман не трепетал первый ветер света, без света,
Все еще маленькие, большие птицы сладко в гнездах, были дремот,
Как стая свирепая, Бурундай бросился на стены.

Встаньте каждую честную стену, защищайте Святой Рус,
Получите всю честную стену, защитите Святую Россию.
Сжала ужасную сурьму, дико ржавые лошади,
Железо застряло, острые стрелы дрожали,
Кровь вылилась горячей, а гора была покрыта трупом.
И в небе кружили стая черного удочка,

Так три дня и три ночи плакали о жестоком сиче,
Ни один заядлый Русич не нашел смерть на поле разрыва.
И когда стена стояла русские, опираясь на Бога,
И орда отступила, безмерно бушевала.

В четвертую ночь, откровенный Син Ангел Божий
И сказал армию лидеру: «взять воду у колодца,
И так, чтобы орда не нашла дороги в гору,
Из Божьего благословения поливайте склоны водой.

И утром, на рассвете, Бог послал на землю сцеп
И низкие ступные лошади едва достигают скользких,
Упал с вершинами и скатился
Для великой радости русского.

Так что молитва Богу спасла оплот,
Стоя на коленях, слава Господу
И мир грозной летучей мыши.
Слава Богу была умножена и установлена ​​в людях ...