Темно стало, сам в кімнаті -
Давай як завжди - сідай за ґрати.
Ти наодинці із думками,
Тобі нема куди втікати.
Темрява - це лиш відсутність світла.
Заплющуй очі.
Розберися сам з собою.
Чи не для цього існують ночі?
Час тече, немов пісок,
Крізь твої руки.
Ти вже не знаєш, як вчинити,
Але й не можеш забути.
(То може спробуй забути?)
Пройде час, я знаю, скоро
Відступить клятий морок.
Знайдеться інший промінь,
І ти поринеш знову.
А поки що, ти ще в полоні...
Хто, в біса, знає, що буде далі?
Якщо твоє серце ще повне крові,
Заводь мотор, і їдь чимдалі.
Час тече, немов пісок,
Крізь твої руки.
Ти вже не знаєш, як вчинити,
Але й не можеш забути.
(То може спробуй забути?)
Відпусти його нарешті.
Дай йому свободу.
Адже коли нічого не хочеш,
То нащо мутиш воду?
Темно стало, сам в комнате -
Давай как всегда - садись в тюрьму.
Ты наедине с мыслями,
Тебе некуда бежать.
Темнота - это лишь отсутствие света.
Закрывай глаза.
Разберись сам с собой.
Не для этого существуют ночи?
Время течет, словно песок,
Сквозь твои руки.
Ты не знаешь, как поступить,
Но и не можешь забыть.
(Так может попробуй забыть?)
Пройдет время, я знаю, скоро
Отступит проклятый мрак.
Найдется другой луч,
И ты спустишься снова.
А пока, ты в плену ...
Кто, черт возьми, знает, что будет дальше?
Если твое сердце еще полное крови,
Заводи мотор, и езжай подальше.
Время течет, словно песок,
Сквозь твои руки.
Ты не знаешь, как поступить,
Но и не можешь забыть.
(Так может попробуй забыть?)
Отпусти его наконец.
Дай ему свободу.
Ведь когда ничего не хочешь,
Так зачем мутиш воду?
