Холодний душ, вода по тілу і виступають сльози...
Пробіг твій погляд - ти хотіла... Мене, але не взмозі.
І знов одна гортаєш книжки прочитані сторінки.
На самоті летять хвилини самотньої ... вже жінки.
І залишаємось ми знову
на самоті одне з одним.
Навіщо нам оту розмову
перетворювати в дим?
Навіщо нам пусті слова,
коли немає вже вогню?
Навіщо все, коли нема
тих днів, де я тебе люблю?
Той подих перед сном, що в ліжку, нагнав весь сон...
Сполохав наче дику кішку - крик нічних ворон.
Та справа навіть не в тобі. І навіть не у ньому.
Живи собі на самоті - взнаки ... далася втома.
І залишаємось ми знову
на самоті одне з одним.
Навіщо нам оту розмову
перетворювати в дим?
Навіщо нам пусті слова,
коли немає вже вогню?
Навіщо все, коли нема
тих днів, де я тебе люблю?
Сам вечір правила диктує - вино і сигарета.
Та серце і душа сумує, гра стара касета.
І сльози льють з очей невпинно і мокрі всі долоні...
Холодний душ котру годину рятує ... наші долі!
І залишаємось ми знову
на самоті одне з одним.
Навіщо нам оту розмову
перетворювати в дим?
Навіщо нам пусті слова,
коли немає вже вогню?
Навіщо все, коли нема
тих днів, де я тебе люблю?
Холодный душ, вода по телу и выступают слезы ...
Пробег твой взгляд - ты хотела ... Меня, но не в состоянии.
И снова одна листаешь книги прочитанные страницы.
В одиночестве летят минуты одинокой ... уже женщины.
И остаемся мы снова
в одиночестве друг с другом.
Зачем нам ту разговор
превращать в дым?
Зачем нам пустые слова,
когда нет уже огня?
Зачем все, если нет
тех дней, где я тебя люблю?
Тот дыхание перед сном, что в постели, нагнал весь сон ...
Спугнул как дикую кошку - крик ночных ворон.
Но дело даже не в тебе. И даже не в нем.
Живи себе в одиночестве - знать ... далась усталость.
И остаемся мы снова
в одиночестве друг с другом.
Зачем нам ту разговор
превращать в дым?
Зачем нам пустые слова,
когда нет уже огня?
Зачем все, если нет
тех дней, где я тебя люблю?
Сам вечер правила диктует - вино и сигареты.
И сердце и душа тоскует, игра старая кассета.
И слезы льют из глаз постоянно и мокрые все ладони ...
Холодный душ который час спасает ... наши судьбы!
И остаемся мы снова
в одиночестве друг с другом.
Зачем нам ту разговор
превращать в дым?
Зачем нам пустые слова,
когда нет уже огня?
Зачем все, если нет
тех дней, где я тебя люблю?
