Сонце вже сідає, в полі, в самоті.
шепчуться тополі, зрідка, весняні.
Сонце вже сідає, серце завмирає
З милим розлучились ми на цілині
Буду я не знати мозолів.
Пролітали літа, всього вдалині
Ніби посміхнувся, ще здалось мені.
Лиш летів мій сокіл високо під хмари,
Зіркою ясною звівся над селом
І розтанув в небі, зорею став.
Поки вітер гудить. В тишині ланів
Знов духмяне пахне степовий полин.
А з тих колосочків вишиту сорочку
Дам йому на згадку про любов свою.
Чом же я сумую, чом хвалю?
Чом же закохалась я у весняний час?
Личко твоє шепчить і проводить нас
Прийде, не покине, друга я зустріну
І куди щасливу, ой шепчу я вам,
Легше в серце мати доброту.
The sun sets are already in the field alone.
whispering poplars, occasionally, spring.
The sun already sets, the heart stops
Since we parted nice to virgin
I know I do not blisters.
Summer flew by, just the distance
Like smiled, still seemed to me.
Surely my falcon flying high in the clouds
The star turned himself clear over the village
I melted into the sky, was the star.
While wind is buzzing. In the silence of the fields
Again, sweet smelling sagebrush steppe.
And since kolosochkiv embroidered shirt
I will give him the memory of his love.
Why did I miss, why praise?
Why did I fell in love in the spring?
Licko your shepchyt and holds us
Come, do not leave, I meet a friend
And where a happy, oh I shepchu you
It is easier to be in the heart of kindness.
