І знову ти в моєму сні, твої очі неземні
Так дивляться на мене, не так, як всі.
Ти не плач і не питай чи я хочу тебе,
Лиш знай, бо я і ти – як квітів жовте поле...
І чому невідомо, лицем незнайомим сьогодні здаєшся.
І крізь стомлені очі з минулої ночі таємно мовчиш.
Я знаю, ми схожі, нам час допоможе відчути себе,
Почуття, як ті хвилі, знесилені й сильні штовхають іти.
Жовте поле, жовте поле, жовте поле, жовте поле...
Жовте поле, жовте поле, жовте поле...
Все на світі відносно і вже не так просто змінити усіх,
Бо в думках протилежних дороги безмежні з’єднати би зміг.
Життя – не казка, всі вдягнені в маски, від них не втікти,
Почуття, як ті хвилі, знесилені й сильні штовхають іти.
Жовте поле, жовте поле, жовте поле, жовте поле...
Жовте поле, жовте поле, жовте поле...
And again, in my dream, your eyes are unearthly
They look at me, not like everyone else.
You don't cry and don't ask if I want you,
Just know, because I and you are like a yellow field of flowers ...
And why you don't know, you give up your face today.
And through the weary eyes of last night, you have been secretly silent.
I know we look like time will help us feel
Feelings like those waves, exhausted and strong, push them to go.
Yellow box, yellow box, yellow box, yellow box ...
Yellow field, yellow field, yellow field ...
Everything in the world is relative and it's not so easy to change everyone,
Because in the thoughts of opposite roads, the boundless could connect.
Life is not a fairy tale, everyone is wearing masks, they do not run away,
Feelings like those waves, exhausted and strong, push them to go.
Yellow box, yellow box, yellow box, yellow box ...
Yellow field, yellow field, yellow field ...
