і коли попередні війська
позбавили місто ароматів кохання,
на горизонті зненацька з'явилась вона –
для когось – колишня,
для міста – остання.
їй не треба було данини і рабів,
вона не бажала тортур і знущання.
вона лише мовчки взялась за відновлення стін,
вона лише тихо позбавила місто страждання.
вона любила і зводила стіни,
звела церкву й збудувала шпиталь.
місто здалось їй, піднявши білі хустини.
вона ж завжди мовчала
і не ставила жодних питань.
вона не питала про кількість загиблих,
про втрачені сили та пр`олиту кров.
вона просто всі сили віддала на місто,
вона просто на плечах,
жіночих та ніжних,
принесла до цього міста любов.
---
Ніхто і не згадував, що колись
у них відбулася війна.
але кожен у місті
завжди пам`ятав,
коли у ньому
з`явилась
вона.
and when previous troops
deprived the city of fragrances of love,
she suddenly appeared on the horizon -
for someone - the former,
for the city - the last.
she did not need tribute and slaves,
she did not want torture and bullying.
she only silently set about rebuilding the walls,
it only quietly relieved the city of suffering.
she loved and built walls,
built a church and built a hospital.
the city surrendered to her, raising white handkerchiefs.
she was always silent
and did not ask any questions.
she did not ask about the death toll,
about lost strength and shed blood.
she just put all her energy into the city,
she's just on her shoulders
feminine and gentle,
brought love to this city.
---
Nobody mentioned that once
they had a war.
but everyone in town
always remembered
when in it
appeared
she.
