дівчина із рожевого міста. носить кеди, не вдягає намиста
читає книги, слухає ельзи, заперечує повністю всі мої тези
про енергію дзен і відсутність бога. і що у світі одна дорога
та й та, напевно, веде до риму. ця дівчина має цілющу силу
і силу волі, щоб мене не вбити. я ніколи не чула від неї крику,
ба, навіть тоді, коли я втикала, вона просто сміялася і казала,
що я дурна, і що все минеться. дівчина із найбільшим серцем.
глибоким словом і чесним ділом. завжди різка і говорить сміло
про те, що болить і що дратує. я боюсь вимовляти про неї всує,
бо тоді здається —вона зникає. і відносить себе у рожеву зграю
липОвих алей, магнолій, кав'ярень, речей, які забирає травень.
забирає поволі разом із нею. залишаючи тільки запах хмелю
і скупі листи із нової пошти. та книги для неї за останні кошти,
в яких я хочу себе передати у рожеве місто, до її кімнати.
girl from the pink city. wears sneakers, does not wear a necklace
he reads books, listens to elves, denies all my abstracts completely
about the energy of Zen and the absence of God. and that there is one road in the world
and it probably leads to Rome. this girl has healing power
and the willpower not to kill me. i never heard her cry
well, even when I was running in, she just laughed and said,
that I am stupid and that everything will pass. the girl with the biggest heart.
deep words and honest work. always sharp and speaks boldly
about what hurts and what is annoying. i'm afraid to say anything about it,
because then it seems — it disappears. and puts himself in a pink flock
July alleyways, magnolias, coffee shops, things May picks up.
takes away with her slowly. leaving only the smell of hops
and stingy letters from the new mail. and books for her at the last resort,
in which I want to transfer myself to the pink city, to her room.
