Журавлі летять у вирій,
Ген, за тридев'ять земель.
А один в селі лишився
Синьоокий журавель.
Журавлі летять у вирій,
В день холодний та ясний.
А один в селі лишився -
Став колодязним.
Приспів:
Мій журавель – у нього очі сині,
Хоч кличе в мандри осінь золота.
Та знає він, що лиш на Батьківщині
Солодкою стає проста вода.
Солодкою стає проста вода.
На зорі життя в дитинстві
Кожен день приходив я
До колодязного птаха
До старого журавля.
І в побачивши в блакитній
Глибині його сонця,
Зрозумів я звідки небо
Починається!
Приспів.
Не кажіть ніколи, люди,
Що у нього крил нема,
Бо ті крила - то дороги,
На яких він світ трима.
На тих крилах, на широких,
Всю красу осель,
В простір Всесвіту безмежний
Гордо він несе.
Журавли летят на юг,
Ген, за тридевять земель.
Один в селе остался
Синеглазый журавль.
Журавли летят на юг,
В день холодный и ясный.
Один в селе остался -
Стал колодезным.
припев:
Мой журавль - у него глаза синие,
Хотя зовет в путешествие осень золотая.
И знает ли он, что лишь на родине
Сладкой становится простая вода.
Сладкой становится простая вода.
На заре жизни в детстве
Каждый день приходил я
К колодезного птицы
К старому журавля.
И в виде в голубой
Глубине его солнца,
Понял я откуда небо
Начинается!
Припев.
Не говорите никогда, люди,
Что у него крыльев нету,
Ибо крылья - это дороги,
На которых он мир держит.
На тех крыльях, на широких,
Всю красоту домов,
В пространство Вселенной безграничный
Гордо он несет.
