Хіба можна чекати на поїзд, який розкидає вагони,
Не довізши до пункту призначення?
Хіба можна одній оббивати пороги церков
І молитись за вашу любов і за рідкі побачення?
І тримати ту свічку в руках, яка обпікає очі?
І на осліп, на каблуках іти по дорозі неіснуючій?
І збивати коліна, шукаючи правду у ваших слідах -
У вчорашніх німих обіймах і його красномовних ногах,
Якими топтався по грудях, які цілував.
Він цілував мене в груди, а в серце плював...
Хіба можна собі брехати і не гріти - палити душу ?
Ні, я більше не мушу кохати. Я нікому нічого не мушу.
Is it possible to wait for the train that scatters cars,
Not bringing to your destination ?
How can one stud thresholds of churches
And pray for your love and rare date?
And keep a candle in one hand, which burns the eyes?
And blind, heels go on the road non-existent ?
And churn knees , seeking the truth in your tracks -
In yesterday's silent embrace his eloquent legs,
What toptavsya on his chest, which he kissed .
He kissed me in the chest and spitting in the heart ...
How can you lie to yourself and not heat - burn the soul ?
No, I should no longer love. I 've been nothing to anyone .
