Якщо бути поруч, то забагато світла.
Але якщо хочеться, прошу тебе...
Відступи мій простір,тут до біса затишно.
Тільки не зникай далеко, не забувай щодня дихати мені на вухо.
Щоб я могла не відкривати очі і знати, що ти не покинеш.
Будь наді мною, щоб тяглася до тебе, шукаючи рівності і тікала від манірності й зарозумілості.
Будь кращим. Під три чорти викинь ті свої ідеали. Вони не дорожчі від щирої істинності.
Тисячі думок і жодної раціональної.
Боюсь із надто чуйної стати маргінальною.
Будь вищим, але не літай, як я.
Бо як ми зустрінемося, якщо обидва будемо залежати від вітру?
І дозволь любити тебе мовчки, ти ж знаєш цю жіночу гордість.
А сам тепло дихай мені на вухо, бо я замерзаю від цього холодного вітру без раціональності.
Если быть рядом, то много света.
Но если хочется, прошу тебя ...
Отступления мое пространство, здесь чертовски уютно.
Только не исчезай далеко, не забывай ежедневно дышать мне на ухо.
Чтобы я могла не открывать глаза и знать, что ты не бросишь.
Любой надо мной, чтобы тянулась к тебе, ища равенства и убегала от чопорности и высокомерия.
Будь лучшим. К черту выбрось те свои идеалы. Они не дороже искренней истинности.
Тысячи мыслей и ни рациональной.
Боюсь со слишком чуткой стать маргинальной.
Любой выше, но не летай, как я.
А как мы встретимся, если оба будем зависеть от ветра?
И позволь любить тебя молча, ты знаешь эту женскую гордость.
А сам тепло дыши мне на ухо, я замерзаю от этого холодного ветра без рациональности.
