Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, Ти крилець не дав?-
Я б землю покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подалі від світу,
Шукать собі долі, на горе - привіту,
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я не любий,-
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей!
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?..
Кохаюся лихом і щастя не знаю.
І гірко без долі свій вік коротаю;
Й у горі спізнав я, що тільки одна -
Далекеє небо - моя сторона...
І на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.
Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки от світу втонув!
Смотрю я на небо да и мысль думаю:
Почему я не сокол, почему не летаю,
Почему мне, Боже, крылышек не дал? -
Я бы землю покинул и в небо взлетал!
Далеко за облака, подальше от мира,
Искать себе судьбы, на горе - привета,
И ласки у звезд, в солнца просит,
В мире их ясном все горе утопит.
Потому судьбы еще с детства кажусь я не милый, -
Я работник в нее, хлопцюга приблудный;
Чужой я в судьбе, чужой у людей!
Разве кто любит неродных детей? ..
Разбираюсь бедствием и счастье не знаю.
И горько без доли своего возраста коротают;
И в горе узнал я, что только одна -
Далекее небо - моя сторона ...
И в мире горько, как станет еще хуже, -
Я на небо, мне веселее!
Я мысленно забуду, что я сирота,
И мысль далеко, высоко лета.
Если бы мне крилля, орлячи те крилля,
Я бы землю покинул и на новоселье
Орлом быстрокрылым в небо польнув
И в облаках навеки от мира утонул!
