Не забувай мене - під мокрими стріхами літніх ночей
Не забувай мене - холодними ранками в місті чужому
Не забувай мене - в туманах осінніх між нових людей
Не забувай мене - як не забула рідного дому
Бо іноді ми мов останні люди на Землі
Не забувай мене - як хочеш кричати і знову мовчиш,
Не забувай мене - як мамині руки і тиху усмішку,
Не забувай мене - коли в його руки безпечно летиш,
Не забувай мене - сама по собі, в холодному ліжку
Якби міг станцював - ці слова на київських асфальтах,
Якби знав не тікав ні! від дитячих мрій - а куди?!..
Хто і як але я так хотів би й через роки знати,
Шо у те-бе все окей і я знаю десь щаслива ти лети!
Бо іноді ми мов останні люди на Землі
Не забувай мене - як боляче буде у ночі без сну,
Не забувай мене - під нові пісні.. й так бракує повітря,
Не забувай мене - в дзеркалах кривих не шукають красу
Не забувай мене - як не забув я тебе, моя рідна.
Бо іноді ми мов останні люди на Землі
Не забывай меня – под мокрыми крышами летних ночей
Не забывай меня – холодными утренниками в городе чужом
Не забывай меня – в туманах осенних среди новых людей
Не забывай меня - как не забыла родной дом
Потому что иногда мы как последние люди на Земле.
Не забывай меня – как хочешь кричать и снова молчишь,
Не забывай меня – как мамины руки и тихую улыбку,
Не забывай меня – когда в его руки безопасно летишь,
Не забывай меня – сама по себе, в холодной кровати
Если бы мог станцевал – эти слова на киевских асфальтах,
Если бы знал не убегал нет! от детских мечт – а куда?!..
Кто и как, но я так хотел бы и через годы знать,
Что у тебя все окей и я знаю где-то счастлива ты лети!
Потому что иногда мы как последние люди на Земле.
Не забывай меня – как больно будет в ночи без сна,
Не забывай меня - под новые песни.. и так не хватает воздуха,
Не забывай меня – в зеркалах кривых не ищут красоту
Не забывай меня – как не забыл я тебя, моя родная.
Потому что иногда мы как последние люди на Земле.
