Текст песни Фіолет - Поки не пізно

поки не пізно, давай обійматись, кохана,
у мене до тебе любові до самих небес,
у мене до тебе душа в пурпурових тюльпанах,
поки не пізно і час наш безслідно не скрес.

я втратив себе на задвірках свого егоїзму,
покручені в'язи у долі моєї, благанням кінець,
валявся в канавах, герой без свого героїзму,
коханець без серця, без лука і ока стрілець.

поки не пізно, давай обійматись, кохана,
допоки вітри безконечності ноги не ніжать твої,
чи зможу без тебе прожити хоч день у омані,
що ти заслуговуєш кращого? зможу... і ні.

суцільне ніщо у безлико-ніякому знову й ніде,
і ти, наче спогад з прийдешнього, грішника мрія,
ми незнайомі, та я відчуваю, що скучив й тебе
чекав кожен день цього пекла в глевкій безнадії.

поки не пізно, давай обійматись, кохана,
чіплятись думками й руками за наше разом...
губляться люди в безкраїх осінніх туманах,
тануть сліди у безчассі, та їм аби поруч двом.

пока не поздно, давай обниматься, любимая,
у меня к тебе любви к самим небесам,
у меня к тебе душа в пурпурных тюльпанах,
пока не поздно и время наше бесследно не скончалось.

я потерял себя на задворках своего эгоизма,
извращенные вязы в судьбе моей, мольбой конец,
валялся в канавах, герой без своего героизма,
любовник без сердца, без лука и глаза стрелок.

пока не поздно, давай обниматься, любимая,
пока ветры бесконечности ноги не нежут твои,
смогу ли без тебя прожить хоть день в заблуждении,
что ты заслуживаешь лучшего? смогу... и нет.

сплошное ничто в безлико-никаком снова и нигде,
и ты, как воспоминание из грядущего, грешника мечта,
мы незнакомы, но я чувствую, что соскучился и тебя
ждал каждый день этого ада в глевкой безнадежности.

пока не поздно, давай обниматься, любимая,
цепляться мыслями и руками за наше вместе...
теряются люди в бескрайних осенних туманах,
тают следы в безвременье, но им, чтобы рядом двоим.