Що з тобою, що з тобою сталося,
Сталося не як бажалося,
Не мовчи, кричи якщо захочеш
Бачу сум ховають твої очі.
Що з тобою, де ти знов літаєш,
Подивись на мене я благаю.
Ти тікаєш в спогади далекі
Мріями вже стомленна лелека.
Ми вірили немов діти у казку
Розкажи її на ніч будь ласка,
Що вдалося за роки зробити,
Чи цвітуть в саду твоєму квіти.
Де ховаються скарби світу,
Чи навчилася без приводу радіти,
Дивишься на мене посміхаючись:
- Знаєшь сталося не як бажалося )
Що з тобою, що з тобою сталося,
Сталося не як бажалося,
Не мовчи, кричи якщо захочеш
Бачу сум ховають твої очі.
Що з тобою, де ти знов літаєш,
Подивись на мене я благаю.
Ти тікаєш в спогади далекі
Мріями вже стомленна лелека.
Віддай, віддай мені мою душу
Я поряд завжди з тобою бути мушу.
У цій безодні сподівань даремних,
Я не вагаюсь жити, а ти дуже впевнений.
Нас щось тримає посеред цього бруду
Але якими бути знає лише птах у грудях.
І небо знаками розмовляє з нами,
Що буде завтр - вирішує карма.
Что с тобой, что с тобой случилось,
Случилось не как желалось,
Не молчи, кричи если захочешь
Вижу грусть хоронят твои глаза.
Что с тобой, где ты снова летаешь,
Посмотри на меня умоляю.
Ты убегаешь в воспоминания дальние
Мечтами уже усталый аист.
Мы верили словно дети в сказку
Расскажи ее на ночь, пожалуйста,
Что удалось за годы сделать,
Цветут ли в саду твоем цветы.
Где скрываются сокровища мира,
Или научилась без повода радоваться,
Смотришь на меня улыбаясь:
- Знаешь случилось не как желалось)
Что с тобой, что с тобой случилось,
Случилось не как желалось,
Не молчи, кричи если захочешь
Вижу грусть хоронят твои глаза.
Что с тобой, где ты снова летаешь,
Посмотри на меня умоляю.
Ты убегаешь в воспоминания дальние
Мечтами уже усталый аист.
Отдай, отдай мне мою душу
Я рядом всегда с тобой быть должен.
В этой бездне надежд напрасны,
Я не сомневаюсь жить, а ты очень уверен.
Нас что-то держит посреди этой грязи
Но какими быть знает только птица в груди.
И небо знаками разговаривает с нами,
Что будет завтра – решает карма.
