Текст песни Анастасія Шовкопляс - Ромашка

Ромашка

Вірші: Ніни Воронюк

На ромашці білій про любов питають,
Любить, чи не любить, пелюстки зривають,
Не скуби ромашку, їй цвісти весною,
Говори з красою, вічно мовчазною,
Не скуби ромашку, їй цвісти весною,
Говори з красою, вічно мовчазною.

В ромашковім полі жайвори співають,
І росу пахучу, ночі сповивають,
Скроплена дощами, вимита водою,
Це світилка чиста в косах молодої,
Скроплена дощами, вимита водою,
Це світилка чиста в косах молодої.

Від весни до літа, і в порі осінній,
Нею пахне купіль, нею пахне сіно,
І в морози зимні пелюстки ті самі,
Змалював художник у віконній рамі,
І в морози зимні пелюстки ті самі
Змалював художник у віконній рамі.

Бог її плекає, а вітри голублять,
Як її полюбиш, то й тебе полюблять.
Не скубіть ромашку, не топчіть ногами,
Це любові квітка у зеленім храмі,
Не скубіть ромашку, не топчіть ногами,
Це любові квітка у зеленім храмі.

ромашка

Стихи: Нины Воронюк

На ромашке белой о любви спрашивают,
Любит, не любит, лепестки срывают,
НЕ скуби ромашку, ей цвести весной,
Говори с красотой, вечно молчаливой,
НЕ скуби ромашку, ей цвести весной,
Говори с красотой, вечно молчаливой.

В ромашковый поле жаворонков поют,
И росу пахучую, ночи пеленают,
Скроплена дождями, вымыта водой,
Это свитилка чистая в волосах молодой,
Скроплена дождями, вымыта водой,
Это свитилка чистая в волосах невесты.

От весны к лету, и в пору осенний,
Ею пахнет купель, ею пахнет сено,
И в морозы зимние лепестки те же,
Обрисовал художник в оконной раме,
И в морозы зимние лепестки те же
Обрисовал художник в оконной раме.

Бог ее лелеет, а ветры ласкают,
Как ее полюбишь, то и тебя полюбят.
НЕ Скуби ромашку, а не топчите ногами,
Это любви цветок в зеленом храме,
НЕ Скуби ромашку, а не топчите ногами,
Это любви цветок в зеленом храме.