світ зійшов з розуму, а ми просто разом з ним.
щастя так стукало в вікна, що вибило ши́бки.
свою дорогу нарешті знайшов твій пілігрим,
і моя надія більше не стане дибки.
твоя планета моїй вже проклала міст.
букви стають словами - тепло так, тепло.
барви проходять не повз, а от прямо крізь:
крізь моє серце, душу і моє небо.
і
коли відчуватимеш щастя, може, лише напів,
а зима забиратиме твоє зелене листя -
вір мені, милий,
вір мені
вір
і тримай зорі у своїх очах - їм там місце.
/Анна Чатич/
the world has gone mad, and we are just with it.
happiness knocked so hard on the windows that it broke the windows.
your pilgrim has finally found his way,
and my hope will no longer stand.
your planet has already built a bridge for me.
letters become words - warm yes, warm.
colors do not pass, but directly through:
through my heart, soul and my heaven.
and
when you feel happy, maybe only half,
and winter will take away your green leaves -
believe me dear
believe me
faith
and keep the stars in your eyes - they have a place there.
/ Anna Chatic /
