Залежна
Ти досі не розумієш, чому дні настільки сірі...
І знову шукаєш спосіб забутись душею й тілом.
Благаєш тобі повернути твої "ліки",
Збагни нарешті ти свій статус, ти така навіки...
Ти казала всім сама, що залежна не була,
Ти, просто, трошки звикла, це твої слова...
Спробувала ти дарма,
Та ти побачиш у житті ще світло,
Ти не навіки в темряву ввійшла...
Чекай, не затягай мотузку, може ще є хвилина,
Злови зв’язок, ти, майже, вже не людина.
На стінах чекають тіні...йому залиши листа:
"Вибач, та я втомилась, я, просто, не жила"
І казала всім сама, що залежна не була,
"Я, просто, трошки звикла", - це твої слова...
Спробувала ти дарма,
Та ти побачиш у житті ще світло,
Ти не навіки в темряву ввійшла...
зависимая
Ты до сих пор не понимаешь, почему дни настолько серые ...
И снова ищешь способ забыться душой и телом.
Умоляешь тебе вернуть твои "лекарства",
Пойми наконец ты свой статус, ты такая навеки ...
Ты говорила всем сама, что зависимая ни была,
Ты, просто, немножко привыкла, это твои слова ...
Попробовала ты зря,
И ты увидишь в жизни еще свет,
Ты не навсегда в темноту вошла ...
Жди, а не привлекает веревку, может еще минута,
Поймай связь, ты, почти уже не человек.
На стенах ждут тени ... ему оставили письмо:
"Извини, но я устала, я, просто, не жил"
И говорила всем сама, что зависимая ни была,
"Я, просто, немножко привыкла", - это твои слова ...
Попробовала ты зря,
И ты увидишь в жизни еще свет,
Ты не навсегда в темноту вошла ...
