п'ятнадцяте листопада дві тисячі п'ятнадцятого
запам'ятається сонцем і бажанням мінятися –
внутрішньою потребою ставати кращим
інше питання – нащо?
і ще одне – для кого?
хтось би сказав – для Бога.
а я відповім так – передовсім для себе
кайфувати від дрібничок – от хоча би від неба
над моєю головою – бездонного сивого
від вагітних хмар від пташок курсивом –
через небо кирилицею – навскоси
від "не вір не бійся і не проси"
від слів які паруються невимушено і легко
від того що ти – далеко
дуже далеко
від того що пам'ятаю твій голос і запах
що скрадається за мною на лелечих лапах
передовсім – запах а потім вже – решту
від того що у пітьмі мене за руку береш ти
і ведеш за собою уздовж межі
від того що ми чужі
Вірш Сергія Татчина
Музика "Max Richter — November"
15 ноября две тысячи пятнадцатого
запомнится солнцем и желанием меняться -
внутренней потребностью становиться лучшим
другой вопрос - зачем?
и еще одно - для кого?
кто бы сказал - для Бога.
а я отвечу так - прежде всего для себя
кайфовать от мелочей - вот хотя бы от неба
над моей головой - бездонного седых
от беременных облаков от птиц курсивом -
через небо кириллицей - наискосок
от "не верь Не бойся и не проси"
от слов которые спариваются непринужденно и легко
от того что ты - далеко
очень далеко
от того что помню твой голос и запах
что крадется за мной на аистовых лапах
прежде всего - запах а потом уже - все остальное
от того что в темноте меня за руку берешь ты
и ведешь за собой вдоль границы
от того что мы чужие
Стихотворение Сергея Татчин
Музыка "Max Richter - November"
