Краєм кров'яніє озерце, спочиває нехай...
Крає обескровлене серце понівечений рай...
Боже! Де та сила, що зможе,
Як велика ріка, понести нас за собою?
Боже! Мої жили без крові, лише темна вода.
Де ж та сила, Боже?
З півночі ішли гості - названі родичі -
Родичі мають очі, очі наволочі!
Тая славна рідня вшановує свої дні,
Запаливши вогні, переможні вогні
На крові! Крові! Крові!
Прокотилося сонце шляхом,
На узбіччі того шляху кволе людство
Спочиває, спочиває!
Ясний день в очах їх дотліває,
Догорає все, що було днем,
Сонне тіло пилом накриває,
Залишає лиш спалах один, щем.
Сяє більмо очей, понівечений край,
Закатований рай, закатований рай!
Доле, скільки ти крові розлила по землі?
Дай же, доле, мені! Дай же, доле, мені
Крові! Крові! Крові! Крові! Крові! Крові! (2)
Дай нам чистої, доле, крові! (4)
Крові! Крові! Крові! Крові!
Краем кровьяние озеро, покоится пусть ...
Режет обескровлене сердце изуродованный рай ...
Боже Где сила, сможет,
Как большая река, понести нас за собой?
Боже Мои жили без крови, только темная вода.
Где же та сила, Бог?
С севера шли гости - названы родственники -
Родственники имеют глаза, глаза сволочи!
Тая славная родня чтит свои дни,
Зажигая огни, победные огне
В крови! Крови! Крови!
Прокатилось солнце путем,
На обочине того пути слабое человечество
Покоится, покоится!
Ясный день в глазах их дотлевает,
Догорает все, что было днем,
Сонное тело пылью накрывает,
Оставляет лишь вспышка один, щем.
Сияет бельмо глаз, изуродованный край,
Замучен рай, замученный рай!
Судьба, сколько ты крови разлила по земле?
Дай, судьба, мне! Дай, судьба, мне
Крови! Крови! Крови! Крови! Крови! Крови! (2)
Дай нам чистой, судьба, крови! (4)
Крови! Крови! Крови! Крови!
