За все, що маю, дякую тобі,
За все, що маю, і що буду мати.
Ночами сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати.
Та й що я знав, коли із дому йшов?
Хіба я міг в ту пору зрозуміти,
Яка святиня мамина любов,
Яке ж то горе, як лишають діти?.
Немов пилину світ крутив,
Любив я мрію і мету високу.
Пробач мені ,що тяжко завинив
Лишив тебе на старість одиноку.
Та й що я знав, коли із дому йшов?
Хіба я міг в ту пору зрозуміти,
Яка святиня мамина любов,
Яке ж то горе, як лишають діти?.
Аж тепер, коли я батько сам,
І час прийшов стрічать і виряджати-
Я знаю ціну тим святим сльозам,
Які тобі судилося спізнати.
Та й що я знав, коли із дому йшов?
Хіба я міг в ту пору зрозуміти,
Яка святиня мамина любов,
Яке ж то горе, як лишають діти?.
Тому й спішу подякувать тобі
За все, що маю, і що буду мати.
Тому і сняться зорі голубі
І білі вишні на причілку хати.
За все, что имею, спасибо тебе,
За все, что имею, и буду иметь.
По ночам снятся звезды голубые
И вишни белые на боковой стене дома.
И что я знал, когда из дома шел?
Разве я мог в ту пору понять,
Какая святыня мамина любовь,
Какое же это горе, как оставляют дети ?.
Как пилин мир крутил,
Любил я мечтаю и цели высокую.
Прости меня, что тяжело провинился
Оставил тебя в старости одинокую.
И что я знал, когда из дома шел?
Разве я мог в ту пору понять,
Какая святыня мамина любовь,
Какое же это горе, как оставляют дети ?.
Только теперь, когда я отец сам,
И время пришло встречать и виряджати-
Я знаю цену тем святым слезам,
Которые тебе суждено познать.
И что я знал, когда из дома шел?
Разве я мог в ту пору понять,
Какая святыня мамина любовь,
Какое же это горе, как оставляют дети ?.
Поэтому и спешу поблагода тебе
За все, что имею, и буду иметь.
Поэтому и снятся звезды голубые
И белые вишни на боковой стене дома.
