Я прийду завтра,в п'ятницю, у прокурений, дешевий паб.
Буду зітхати з полегшенням, що нарешті це пекло закінчилось.
Тримати в долонях затиснуті два квитки на літак, може,
потім прокинусь десь у Бомбеї. Відчуватиму спокій волоссям,
до самих кінчиків.
Хтось на стіни оголошення клеїв: "Куплю не квартиру,
а здорове серце для своєї дитини. Вона невиліковно хвора".
Я бачу попереду себе мужню, розлогу спину, їй,здається,
майже за сорок.
Бачу кістляві лікті, клаповухі вуха, блискучі лисини,
які, ніби навмисно,
проходять повз і їм відверто байдуже.
Вони звикли, бути глухими до істини.
Ідучи по вулиці, не зазирай в обличчя.
Вони надто зухвалі і ситі.
Краще натомість читати, рахувати східці,
або просто молитись...
Я буду завтра заливати горлянку бурбоном,
мацати стіл, наче розбещену жінку. Розсувати їй ноги.
Нехай чують всі як добре і як несамовито вона стогне.
У неї на взутті гумова жуйка, а на зап'ясті з подушки пір'їнка.
Я персона нон-грату, для мене закриті кордони твоєї
розбитої словами вщент кімнати.
Тому я заплющую від невагомості очі і тихо сповзаю тілом по стінці.
Я приду завтра, в пятницу, в копченом, дешевом пабе.
Я с облегчением вздохну, что этот ад, наконец, закончился.
Держите два билета на самолеты зажаты в ладонях, может быть,
Тогда я проснусь где -нибудь в бомбе. Я почувствую остаток моих волос,
к самим советам.
Кто -то на стенах клея: «Я не буду покупать квартиру,
И здоровое сердце для вашего ребенка. Она неизлечимо болен ".
Я вижу заранее смелый, распространение спины, кажется
Почти сорок.
Я вижу костные локти, зажимные уши, блестящие балды,
что как будто намеренно,
Они проходят мимо и безразличны к ним.
Они привыкли быть глухими к истине.
Спускаясь по улице, не смотри в лицо.
Они слишком смелые и полные.
Лучше читать, посчитайте шаги,
Или просто молитесь ...
Завтра я стану горлом бурбона,
Маты стола, как испорченная женщина. Сдвиньте ее ноги.
Пусть все тоже слышат, и как это безумно стонать.
У нее есть резиновая резинка на обуви, а на запястье перьев.
Я не-гратат, для меня закрытые границы твоих
В словах, комната в словах.
Поэтому я закрываю вес глаза и слегка скользил на стену.
