Зовсім не залишилось сил пручатись,
кидаюсь
вустами на гостре вістря твого язика.
Хочу стати однією з тих,
пестливих, крихітних,
тендітних дівчаток, що можуть
душею вміститись у твій лляний рукав.
Кортить
впасти маковим зерням тобі на груди
і з опалу там прорости.
Від щастя іноді - нудить,
ніхто ж не казав,що воно буває простим.
Ще трохи думок і я дійду до відчаю,
постукаю несміливо у двері і він відчинить
мені.
Не знаю, хто тут більше скалічений…
Той що без серця, чи той що без ніг.
Я лежала тут тиха й оголена, поки
день полум’ям за вікном воскресав.
Давай,
коханий, просто з тобою помолимось…
Мені ж тебе обіцяли самі небеса.
Совсем не оставалось сил сопротивляться,
бросаюсь
устами острым острие твоего языка.
Хочу стать одной из тех,
ласкательных, крошечных,
хрупких девочек, которые могут
душой поместиться в твой льняной рукав.
хочется
упасть маковое зернышко тебе на грудь
и сгоряча там прорасти.
От счастья иногда - тошнит,
никто не говорил, что оно бывает простым.
Еще немного мыслей и я дойду до отчаяния,
постучу робко в дверь и он откроет
мне.
Не знаю, кто здесь больше искалеченный ...
Тот что без сердца, тот что без ног.
Я лежала здесь тихая и обнаженная, пока
день пламенем за окном воскресал.
Давай,
любимый, просто с тобой помолимся ...
Мне тебя обещали сами небеса.
