Feb. 13th, 2011 at 3:12 PM
У мене на кухні блакитний кафель,
викладений реченнями по стінах.
Чашка з чаєм,я нею втамовую кашель
і багато запечених щастям грінок.
У мене під серцем надміру тепло.
Здається,там гріють нічні батареї.
І я не хворію,ти мій антисептик...
Закохані в небо жінки-орхідеї.
Вичавлюй лимони мені на груди
й,посипавши цукром,смакуй досхочу...
Цілуй мене міцно,цілуй повсюди,
сорочку зніми і від плям у вині замочуй.
Не виводяться з серця?вони ж навічно...
Виїли суть аж до ниток.
Нехай епохально,до сліз архаїчно...
Ти мій незалежний цензор,мій
найрідніший критик.
Февраль 13, 2011 в 15:12
У меня есть голубое кафе на кухне,
выложены предложениями на стенах.
Чашка с чаем, я возьму кашель
И много запеченного зеленого счастья.
У меня тепло под сердцем.
Ночные батареи теплые там.
И я не болен, ты мой антисептик ...
Влюбиться в женщину-орхидей.
Сокрушительные лимоны для меня на груди
И, посыпав сахар, вкус выставлен ...
Поцелуй меня твердо, поцелуй все,
Рубашка стреляет и от пятен в вине.
Не выводится из сердца? Они навсегда ...
Оставил сущность к нитям.
Пусть экокулировать, к слезам архаики ...
Вы мой независимый цензор, мой
самый размерный критик.
