Трохи млосно зранку давитись на сніданок
вчорашньою запіканкою
і пускати по легенях кип'ячену воду з крану.
Я була надто відданою коханкою
і зализувала всі твої минулі рани.
Вирвати б з-під нігтів мотузку,
якою ти мене ще й досі тримаєш...
Та в мені надто мало здорового глузду
тому поволі вона приростає.
До огиди брутально палити совість...
якби хтось навчив мене по-іншому,
я була б неодмінно зразковою,
хаотичною,як у Лінча,короткометражна повість.
моя різкість,на жаль,спадкова
може,це знак?маєш часу до завтра,щоб піти...
вся поламана місткість крові
на обпечених вилицях розтікає по вулицях,
як по Львові я...коли хочу від світу втекти.
Немного томно утром давиться на завтрак
вчерашней запеканкой
и пускать по легким кипяченую воду из крана.
Я была слишком преданной любовницей
и зализывала все твои прошлые раны.
Вырвать бы из-под ногтей веревку,
которой ты меня до сих пор держишь ...
И во мне слишком мало здравого смысла
поэтому медленно она прирастает.
До отвращения грубо курить совесть ...
если бы кто научил меня по-другому,
я была бы непременно образцовой,
хаотичной, как у Линча, короткометражная повесть.
моя резкость, к сожалению, наследственная
может, это знак? имеешь времени до завтра, чтобы уйти ...
вся поломана емкость крови
на обожженных скулах розтикае по улицам,
как по Львову я ... когда хочу от мира убежать.
