Уявляю себе поетесою, вдягаю старомодні сукні,
знаю, їх тепер називають ретро,
вони дешеві, тому доступні.
А ти й досі
носиш покудлачений светр
не вимикаєш приймач на кухні, там
кажуть, що сьогодні почалась осінь.
Якби ти мене теж так уважно слухав,
тоді тобі наврядче здалося б це дивним.
Ми пропустили декілька слів, тому розмови
стали незрозумілі й порожні.
Щоб зустрітись з тобою мені потрібні тільки дві гривні
в один кінець і багато пляшок пива.
Я бачу гнилі рештки сорому, людей, що на кожній
зупинці лізуть мені в душу. Хто поглядом, хто необачним дотиком,
а хто штовне з усієї сили так, що синці не сходять місяць.
Голова забита параноєю вщент.
Ви так печетесь, щоб неодмінно зайняти собі місце,
а я їду покищо стоячи. Роблю на своїй самодостатності
надто помітний акцент, у мене залізне серце Танатоса,
думки важкі та зношені.
Я виснажений пацієнт сьогоднішньої осені.
Тобі неймовірно важко згадати моє лице,
навіть якщо воно посміхається з кожного бігборду
цього занедбаного міста.
Я надто горда, щоб поряд з тобою сісти.
Знаєш,це...
Одна з сотні речей, які ми щоночі в молитві просимо.
-Господи, дай мені терпіння та сил до наступної осені.
Imagine yourself poet, wearing old-fashioned dress,
I know they are now called retro,
they are cheap, so available.
And you still
pokudlachenyy wearing sweater
Do not turn off the receiver in the kitchen there
say that today started autumn.
If you, too, so I listened,
then you hardly thought it would be awesome.
We missed a few words, so talk
were not clear and empty.
To meet you I need only two hryvnia
One way many bottles of beer.
I can see the remains of rotten shame, people in each
stop climb into my soul. Who look who imprudent touch,
and who shtovne with all their might, so that does not leave bruises month.
Goals scored paranoia pieces.
You are so pechetes to necessarily take a place
and I'm going for the time being standing. Have on their self-sufficiency
too noticeable accent, I was turned Thanatos,
thoughts heavy and worn.
I'm exhausted today's patient fall.
You are incredibly hard to remember my face,
even if it is on every billboard smiling
this abandoned city.
I'm too proud to sit next to you.
You know, this ...
One of the hundreds of things that we ask in prayer every night.
-Hospody, Give me patience and strength to next fall.
