Коли
зупиняєшся поглядом на його
зморшках у кутиках вуст, на вологих
від суму вилицях.
Розумієш,
що такі речі слід мотати на вус,
рано чи пізно -
на твій бік хтось таки й схилиться.
Хтось навмисно надокучатиме,
з норовом бажаючи провести тебе додому.
Хтось ніжним дотиком
загорне неслухняне пасмо за вухо.
Хтось наважиться і поцілує.
Але, на жаль,
ти ж не з тих люб’язних дівчаток,
яким
неважливо друг це чи просто знайомий,
тільки б уважно слухав.
За вміння вчасно мовчати
людей іноді значно більше цінують.
Якби ж час тобі мізки вправив,
душа не була б скалічена.
Знаю, ризик – це благородна справа.
Але тільки тоді, коли втрачати нічого.
When
zupynyayeshsya look on his
wrinkles at the corners of the mouth, wet
the amount of the cheeks.
You see,
that such things should blow off into their heads,
sooner or later -
on your side someone again and bow.
Someone deliberately nadokuchatyme,
tetchy wanting to carry you home.
Some gentle touch
Wrap unruly strand behind the ear.
Someone dares and kiss.
But unfortunately,
you're not one of those amiable girls,
which
it does not matter friend or just an acquaintance
if only listened.
Over time the ability to silence
People sometimes much more appreciated.
If only time you vpravyv brains,
the soul would not be hurt.
I know the risk - a noble cause.
But only if nothing to lose.
