Текст песни Леонід Глібов - Лисиця жалібниця

У тихому гаю Лисичка щастя мала,
Як у своїм добрі, жила, гуляла;
Ніхто її там не лякав,
І вдень, і ввечері там соловей співав,
І пташки пурхали, зозуленька кувала;
Скрізь зеленіло, все цвіло;
Так гарно, любо там було.
Лисиця так собі казала:
— От де по правді можна жить
І доленьку хвалить,
В добрі кохаться, всіх любити,
Ніколи зла і кривди не чинити! —
Якби ж то правдонька щербата не була,
То, може, й справді б так жила.
Раз на калині недалечке
Угляділа вона гніздечко;
Сиділи пташки там.
— Ох,— каже,— як не гріх котам
Таких малесеньких, безвинних не жаліти!
І їм же хочеться на світі жити...
Ну, вже коти! Десь на лихо вони
Вродились, вражії сини,
Не тільки вдень — вночі поживу бачуть,
Не бачать тільки, як горюють в світі, плачуть..
Зажерливих пройдисвітів таких
Я перевішала б усіх...-
І жалібниця щось сказати ще хотіла,
Аж пташки із гнізда додолу якось ляп —
Лисичка зараз хап та хап —
Прехорошенько всіх поїла...
Як жалібно співати почала,
А он на що звела!

Лукавий чоловік словами нас голубить,
Неначе всіх і жалує, і любить,
Для правди, для добра живе,
Як по воді пливе;
А ближче придивись ти —
І видно, що виля хвостом:
Помажу, мов, медком —
Солодше буде з'їсти.
(1891)

In a quiet grove Fox had little happiness,
As in her goodness, she lived, walked;
Nobody scared her there,
And day and night there nightingale sang,
And the birds fluttered, the cuckoo forged;
Everywhere was green, everything was blooming;
So beautiful, love was there.
The fox said to herself:
- That's where you can really live
And praises a little,
In good love, love all,
Never do evil or harm! -
If it weren't for the real chisel,
Then maybe she would really live like that.
Once on a viburnum nearby
She saw a nest;
The birds were sitting there.
"Oh," he says, "it's a sin for cats."
Do not feel sorry for such tiny, innocent people!
And they want to live in the world ...
Well, already cats! Somewhere they are famous
Born, hostile sons,
Not only during the day - at night they see food,
They don't just see how they mourn in the world, they cry ..
Such greedy rascals
I would outweigh everyone ...-
And the mourner still wanted to say something,
Even the birds from the nest down somehow made a mistake -
Fox now hap and hap -
I ate everyone too well ...
How plaintively she began to sing,
And what did he do!

A cunning man doves us with words,
As if he pities and loves everyone,
For truth, for good lives,
As it floats on water;
And take a closer look -
And you can see that the tail wagged:
I will anoint, as if, medkom -
It will be sweeter to eat.
(1891)