Зашуміла ліщинонька, | (2)
Заплакала дівчинонька.
Заплакала, затужила - | (2)
Нема того, що любила.
Нема його і не буде: | (2)
Розраяли злії люди.
Розраяли, розсудили, | (2)
Щоб ми в парі не ходили.
А ми в парі ходить будем, | (2)
Одно друге любить будем!
Крикнув старий на малого: | (2)
"Сідлай коня вороного!
Та й поїдем в чисте поле - | (2)
Там дівчина просо поле.
Просо поле, гречку в'яже, | (2)
Козакові правду скаже!"
"Скажи, скажи, дівча, правду, | (2)
Як не скажеш, - другу знайду!
Як не знайду я другої -
Піду в море утоплюся
Або в камінь розіб'юся!"
"Скажу, скажу щиру правду: | (2)
Вірно люблю ще й кохаю!
Вірно люблю ще й кохаю, | (2)
Як не бачу, то вмираю!"
There was a noise of hazel, | (2)
The little girl cried.
She cried, grieved - | (2)
Not what she loved.
It does not exist and will not: | (2)
Evil people were upset.
Disrupted, judged, | (2)
That we did not go in pairs.
And we will go in pairs, | (2)
We will love each other!
The old man shouted at the little one: | (2)
"Saddle a black horse!
And let's go to a clear field - | (2)
There's a millet field girl.
Millet field, buckwheat knits, | (2)
He will tell the truth to the Cossack! "
"Tell, tell, girl, the truth, | (2)
If you don't say so, I'll find a friend!
How can I not find another -
I will go to the sea and drown
Or I'll crash into a rock! "
"I will tell, I will tell the sincere truth: | (2)
I really love and love!
True love and love, | (2)
If I don't see, I die! "
