Текст песни Лесь Подеревянський - Нирвана

Нірвана

Сюрреалістичні нутрощі котєльної, в якій, однак, затишно приваблюють погляд хазяйські полиці з кансєрвами, соліннями, маринадами, крупами, милом, макаронами та іншими необхідними при фінансовій кризі і громадянській війні речами. У кутку таємниче виблискує імпортна (і, вочевидь, поцуплена) сантєхніка з нєржавєйки, схожа на лицарський обладунок. В центрі, біля манометрів і кранів невідомого призначення, розташований убогий стіл з кришкою з блакитної пластмаси і дістрофічними залізними ніжками. Далі за столом — подерті двері, на яких де по де нашкрябані сакральні заклинання і містичні побажання, здебільше непристойного характера, а також назви футбольних команд, рок-груп і інші невідомі слова іншомовного походження. Краще за все нам видно слово “Nirvana”, яке по діагоналі перетинає двері, літерою “а” упираючись в коротке, але сильне як постріл слово “fuck”. За столом сидять: хазяїн котєльної Вєніамін, якого друзі звуть лагідно Вєніком, і його друзі Шурон, Йонатан, Вареник і Туз, і апетитно киряють самогонку, в той час коли в темному кутку приємної форми пикатий тєлєвізор “Sony” показує смішне і водночас з тим трагічне кіно. Це не Кустуріца, і не Грінуей. Це засідання Верховної Ради.

Депутат. (у тєлєвізорі). Поки ми з вами отут теревеним, пенсіонери не получають пенсію, солдати патрони, газовики газ, нафтовики нафту, а в Дніпрі перевелась риба, а в коморах миші, бо нема що гризти, так що без Росії нам, товарищі і панове, повний гаплик, що не ясно? (Зал засідань погрозливо гуде).
Вєнік. Ну, оце я, хлопці, прихожу в котєльну, як всігда, дістаю півлітра, закуску, помидорчики, сало, я люблю, щоб у мене все по-людськи було, ви ж знаєте, у мене тут ядєрку можна пересидіть, наливаю собі стаканюру, і щось, знаєте, мені мішає, ну погано, тай годі. Я сюда-туда, ну наче хтось тут є і за спиною дивиться. Я тікі так різко повертаюсь всією рамою назад, йо-майо, не повірите! Отака жаба сидить і на мене дивиться. Главноє, шо інтєресно, як вона туда попала? Двері ж зачинені. Хлопці, я сразу пойняв — це щось не те… А потім мене як вдарило! Це Свєтка! Я її так взяв на лопату і думав у піч кинути, а потім думаю: “Ні-і!” Йонатан, ну сам подумай, нашо воно мені? Так двері відчинив і у двір кинув на хрін. Так Свєтку на слідуючий день паралізувало!.. (Вареник при цих словах боягузливо хреститься).
Йонатан. Цариця небесна, спасі і сохрані!
Шурон. Ми якось ідемо з Бліном, коли оце біля гастроному, шо оце на углу… Ну оце там, де Героїв космоса і Героїв труда… Взяли портвейну, ідем собі. Блін каже: “Дивись назад, тільки потихеньку…” Я дивлюсь — отакенний кіт чорний за нами іде! Ми, значить, по Ворошилова і на Зою Космодем’янську. Він за нами. Ми у двір, звідти бульваром і через Котовського на Павліка…
Вареник. Якого Павліка?
Шурон. Морозова! Іде, падлюка! Я так біля стіни стою, аж спина мокра стала, а Блін і каже:”Шурон, спакойно! Це він не по тебе, це він по мене прийшов”. Так стоїмо, а він тоже стоїть і на нас дивиться, а чорний, як ніч, страшний! А здоровий, як вєніків собака! Коли це Шаленчиха іде, і сразу до мене:”Шурон, а який же ти зробився здоровий та красівий!” Ну-ну, думаю, ще тільки цього мені не хватало! Так дулю скрутив і в кармані держу, думаю, давай, базікай!
Йонатан. А дулю нашо?
Вєнік. А ти шо, не знаєш? Вона ж робить! Вже двох чоловіків поховала, а зараз третього шукає! Ти думаєш, вона просто так біля цвинтаря живе? Я тобі так, Йонатан, скажу. Просто так нічого не буває.
Вареник. Точно. Мені Туз книгу читав. Називається “Бхагаватгіта”. Там тоже так написано…
Йонатан. Шо Гіта, шо Зіта — всі тьолки прастітутки.
Депутат (у тєлєвізорі). А половина депутатів, шо сидять в сесійному залі, прийшли сюди з тюрми, а ще по другій половині тюрма плаче…(У двері з написом “Nirvana” гупають).
Йонатан (злякано). Хто там?

Зловісна тиша, чути тільки, як вільно і плавно тече самогонка по широкій горлянці Вєніка.
Вареник. А шо там у тебе таке?
Вєнік (тихо, зловісним голосом). Того ніхто не знає. Ключа загубили. Одні кажу

Nirvana

Surreal interior of the boiler room, which, however, cozy eye-catching master shelves with canned food, pickles, marinades, cereals, soap, pasta and other things necessary in the financial crisis and civil war. In the corner mysteriously sparkles imported (and, apparently, stolen) stainless steel plumbing, similar to a knight's armor. In the center, near manometers and taps of unknown purpose, there is a poor table with a lid made of blue plastic and dystrophic iron legs. Next to the table are torn doors, on which sacred spells and mystical wishes, mostly obscene, are scratched, and the names of football teams, rock bands and other unknown words of foreign origin. We can best see the word "Nirvana", which crosses the door diagonally, the letter "a" resting on a short but strong as a shot the word "fuck". At the table sit: the owner of the boiler Benjamin, whom friends affectionately call Broom, and his friends Shuron, Jonathan, Varenyk and Ace, and appetizingly smoking moonshine, while in a dark corner of a pleasant shape spicy TV "Sony" shows funny and at the same time tragic movie. This is not Kusturica, and not Greenway. This is a sitting of the Verkhovna Rada.

Deputy. (on TV). While we are here with you, pensioners do not receive a pension, soldiers ammunition, gasmen gas, oilmen oil, and in the Dnieper fish was transferred, and in pantries mice because there is nothing to gnaw, so without Russia to us, comrades and gentlemen, a full hook, what is not clear (The meeting room hums menacingly).
Broom. Well, here I am, guys, I come to the boiler room, as always, get a pint, snack, tomatoes, lard, I like that I have everything in a human way, you know, I have a nucleus here, you can sit down, pour yourself a glass, and something, you know, bothers me, well, bad, never mind. I'm here and there, well, as if someone is here and looking behind me. I tiki so sharply turn the whole frame back, yo-mayo, do not believe it! This frog is sitting and looking at me. The main thing, I wonder how she got there? The door is closed. Guys, I immediately understood - it's something wrong… And then I was hit! This is Svetka! I took it on a shovel and thought to throw it in the oven, and then I think: "No!" Jonathan, think for yourself, is it ours? So he opened the door and threw the horseradish into the yard. So Sveta was paralyzed the next day! .. (Varenyk is cowardly baptized at these words).
Jonathan. Queen of heaven, save and preserve!
Shuron. Somehow we go with Pancake, when it's near the deli, which is on the corner… Well, this is where the Heroes of Space and the Heroes of Labor… Took port, let's go. Damn says: "Look back, just slowly…" I look - a black cat is following us! So, we are on Voroshilov and Zoya Kosmodemyanskaya. He is after us. We are in the yard, from there along the boulevard and through Kotovsky to Pavlik…
Boiled dough. What Pavlik?
Shuron. Morozova! Come on, you bastard! I was standing by the wall until my back was wet, and Blin said: “Shuron, calm down! He didn't come for you, he came for me. " So we stand, and he also stands and looks at us, and black as night, terrible! A healthy dog ​​like brooms! When this Shalenchikha goes, and immediately to me: "Shuron, and how healthy and beautiful you have become!" Well, well, I think I just missed that! So I twisted the fig and kept it in my pocket, I think, come on, talk!
Jonathan. And our fig?
Broom. And you sho, don't you know? She does! She has already buried two men, and now she is looking for a third! Do you think she just lives near the cemetery? I'll tell you that, Jonathan. It just doesn't happen.
Boiled dough. Exactly. Ace read a book to me. It is called Bhagavatgita. It is also written there…
Jonathan. Sho Gita, sho Zita are all prostitute girls.
Deputy (on TV). And half of the deputies sitting in the session hall came here from prison, and the other half of the prison is crying… (They knock on the door with the inscription “Nirvana”).
Jonathan (frightened). Who is there?

Ominous silence, you can only hear how freely and smoothly the moonshine flows through the wide throat of Broom.
Boiled dough. And what do you have there?
Broom (quietly, ominously). Nobody knows that. They lost the key. Some say