Задиміли гори, синії Карпати
І злетіла в небо пісня вівчаря.
Про стрункі смереки, про гуцульські хати,
А в промінні сонця виграє роса.
Приспів:
Я вітаю гори, синії Карпати,
І ранкове сонце, цю земну красу.
А карпатське диво буду пам'ятати,
Як в своєму серці бережу весну.
Там червона квітка пелюстки купає
В дивнім водограї, в сонячнім теплі.
Там шепоче вітер, стиха промовляє
Казку колискову молодій сосні.
Приспів.
Чути звук трембіти ген на полонині,
Там стіжки розбіглись з сіном запашним,
Палахкоче ватра, що біля колиби,
І бринить повітря молоком парним.
Smoky mountains, blue Carpathians
And the song of the shepherd flew into the sky.
About slender spruces, about Hutsul houses,
And in the rays of the sun, dew wins.
Chorus:
I greet the mountains, the blue Carpathians,
And the morning sun, this earthly beauty.
And I will remember the Carpathian miracle,
As in my heart I cherish spring.
There the red flower of a petal bathes
In a strange waterfall, in the solar heat.
There the wind whispers, the verse speaks
A lullaby of a young pine.
Chorus.
Hear the sound of the trembita gene on the meadow,
There the paths ran with fragrant hay,
A fire is burning near the hut,
And the air swells with steamed milk.
