Вже кілька днів стояла спека,
і сонце ховалося між тополями.
В будинку напроти була аптека
де вони купували бинти і знеболювальне.
Лежали розпечені квартали,
ніби розсипані монети.
В помешканні, яке вони винаймали,
вночі нагрівалися усі предмети.
Нагрівалися фінки і відмички,
одяг із запахом нікотину,
нагрівались бензинові запальнички,
в яких уже давно не було бензину.
Темніли повіки її обважнілі,
і дерева за вікнами відкидали тіні.
Нагрівались порізи на її сухожиллі,
нагрівалися кулі у нього в тілі.
І коли вона торкалася повітря рукою,
нагрівалося повітря – чорне й прозоре.
До ранку було тихо, і тиша була такою,
що чути було, як їм сниться море.
На несколько дней было тепло,
И солнце было скрыто между тополями.
В доме была аптека
где они купили повязки и обезболивающие.
ЛОЖЬ HODARQUARTERS,
Как будто рассеянные монеты.
В жилище, которое они изобрели,
Все объекты были нагреты ночью.
Нагревают финни и мерцание,
одежда с никотиновым запахом,
Жаро бензиновые зажигалки,
в котором не было бензина в течение длительного времени.
Темные веки ее бремя,
И деревья от Windows отклонили тени.
Утепленные порезы на его суходилине,
Нагревают шарики в нем в организме.
И когда он коснулся воздуха вручную,
Нагретый воздух черный и прозрачный.
Утром было тихо и молчание было то, что
Что слушалось, как море будет спать.
