Де б ти в світі не був,
Ти її зустрінеш знов.
Біля серця твого,
Є жива така любов.
Може вдень або вночі,
Ти пригадаєш, знову її.
І побачиш крізь час,
Ти далеку рідну хату.
Ніч казкову свою,
І поруч неньку-мати.
І діброви, лани
І в садах пахучі квіти,
Що так цвітуть навесні.
Приспів:
Україна!
Це країна моя!
Синє небо, і птах вільний в ньому літає,
Аж до схочу.
Україно моя!
Рідна нене-земля!
Я до тебе в думках
Та знов полечу.
2. Ще згадаєш слова,
Тільки перші про кохання.
І дівочі вуста,
І чекання на світанні.
Сльози чисті роси,
І стежку біля річки,
Де залишились роки.
Там дорога твоя,
В'ється і донині.
Крила білих лелек,
Які літають в небо синє.
Кличе-кличе душа,
До свого порогу,
Щоб сказати слова.
Приспів.
Програш.
Приспів.
Знов полечу!
Где бы вы ни находились в мире,
Вы встретите это снова.
Рядом с твоим сердцем,
Есть живая такая любовь.
Может во второй половине дня или ночью,
Вы помните, снова это.
И увидеть через время,
Вы далекая домашняя хозяйка.
Ночь сказочного,
И рядом с приятелем.
И дибрар, Лана
И в садах ароматных цветов,
Это так цвести весной.
Припев:
Украина!
Это моя страна!
Голубое небо и птица бесплатно в нее летает,
До жертвы.
Украина моя!
Родной не земля!
Я до тебя в моих мыслях
И поле снова.
2. Уже упомянуть слова,
Только первая любовь.
И девичья рот,
И жду рассвета.
Слезы чистой росы,
И тропа возле реки,
Где остались годы.
Есть твоя дорогая,
Подходит и по сей день.
Крылья белого аиста,
Кто летать в небе голубом.
Звонок называет душу,
До порога
Для того, чтобы сказать слово.
Хор.
Потеря.
Хор.
Опять же летать!
