Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Scary words when they are silent,
When they suddenly hiding ,
When you do not know what they start,
For all the words were already somebody's .
Some of them wept, suffered , pain,
of them and they also started and completed .
People are billions and billions of words
and you have their say for the first time !
All povtoryalos : the beauty and ugliness .
Everything was : Asphalt and knotweed .
Poetry - is always unique ,
a touch of the immortal soul.
