Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж.
Не жалійте мене, хоч і тяжко буде мені.
Я Вас прошу, ні слова.
Усе передумайте за ніч.
Добре зважте на все, і вранці скажете: "ні"
Світла мрія про Вас співає мені як сирена
Прив'яжуся до щогли і вуха воском заллю.
Розумію, це щастя. Але щастя - воно не для мене.
Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю.
Моя Пісне Пісень! Золоте пташеня мого саду!
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах.
"Фрам" - це значить "Вперед"
ви залишитесь, Єво, позаду
Як до серця підступить вічний пошук у вічних снігах...
Тиждень все буде добре. Цілуватиму Ваше обличчя.
Може навіть не тиждень, а цілі роки минуть.
Будем дуже щасливі. Але потім воно покличе.
Ви зумієте, Єво простити це і збагнуть?
Ви не станете плакать? Не поставите душу на якір?
Не зіткнуться в мені два начала - Ви і воно?
Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий.
Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно
Ваші теплі долоні й мої відморожені руки
Як уста одірву од такої сумної руки!
Чи зуміємо жити - від розлуки, і знов до розлуки?
А якщо доведеться чекати мене роки?
"Фрам" застрягне в льодах... А якщо не вернуся я звідти?
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?
Ви, така молода, Ви, що любите сонце і квіти...
- Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя.
Все що є найсвятіше, в мені називається "Нансен"
Хай співає сирена, вона перед нами в боргах
Я сама розіб'ю об "Фрамові" груди шампанське
Як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах.
Моя Пісне Пісень! Вічний саде мій без листопаду!
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія.
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду.
"Фрам" - це значить "Вперед".
А на обрії буду я.
Я люблю Вас, Ева. Не выходите за меня замуж.
Не жалейте меня, хоть и тяжело будет мне.
Я Вас прошу, ни слова.
Все передумает за ночь.
Хорошо взвесьте на все, и утром скажете: "нет"
Светлая мечта о Вас поет мне как сирена
Привьяжуся к мачте и уши воском залью.
Понимаю, это счастье. Но счастье - оно не для меня.
Я боюсь Вас, Ева. Я впервые в жизни люблю.
Моя Песнь песней! Золотое птенец моего сада!
Корабль поплывет, я не удержу его в берегах.
"Фрам" - это значит "Вперед"
вы останетесь, Ева, позади
Как к сердцу подступит вечный поиск в вечных снегах ...
Неделю все будет хорошо. Целовать Ваше лицо.
Может даже не неделю, а целые годы пройдут.
Будем очень счастливы. Но потом оно позовет.
Вы сумеете, Ева простить это и поймут?
Вы не станете плакать? Не ставьте душу на якорь?
Не столкнутся во мне два начала - Вы и это?
Я без Вас несчастлив. А без него буду никакой.
Я без Вас с ума сойду. А без него пойду на дно
Ваши теплые ладони и мои отмороженные руки
Как уста оторву от такой печальной руки!
Сумеем ли жить - от разлуки, и снова к разлуке?
А если придется ждать меня года?
"Фрам" застрянет во льдах ... А если не вернусь я оттуда?
Я себе не прощу! А если у нас будет ребенок?
Вы, такой молодой, вы, что любите солнце и цветы ...
- Я люблю тебя, Нансен! И ждать всю жизнь.
Все что есть святое, во мне называется "Нансен"
Пусть поет сирена, она перед нами в долгах
Я сама разобью о "Фрам" грудь шампанское
Позовет тебя вечный поиск в вечных снегах.
Моя Песнь песней! Вечный саде мой без ноябре!
Ты откроешь свой полюс. Тебя не снесет течение.
Преодолеешь снега. Все останется, милый, позади.
"Фрам" - это значит "Вперед".
А на горизонте буду я.
