На старих фотографіях всі молоді.
За роками людина сама себе кличе.
У зіницях печалі, як в чорній воді,
Відбиваються люди, дерева, обличчя…
І стонадцятий сніг ті поля притрусив
І уже прилетять не ті самі лелеки.
Біля каси такий незворушний касир,
Зафіксовану мить вибиває, мов чеки.
Білі, білі обличчя у чорній воді,
Неповторні обличчя навік зостаються.
На старих фотографіях всі молоді.
На старих фотографіях мертві сміються.
Ліна Костенко.
In all the old photos of youth.
For years the man calling himself .
Pupils in sorrow as in the black water,
Affect people , trees, face ...
And those fields stonadtsyatyy snow prytrusyv
And has not the same fly stork.
Near a cash imperturbable clerk ,
Reported moment knocks , like checks.
White , white face with black water,
Unique face forever dwell .
In all the old photos of youth.
In old photographs dead laugh.
Lina Kostenko.
