Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Scary words when they are silent,
When they suddenly hiding ,
When you do not know where to start,
For all the words have been someone else's .
Someone they cried, suffered , pain,
of them began and by them and completed .
People are billions and billions of words
and you have to say the first time!
All povtoryalos , and beauty and ugliness .
Everything was : Asphalt and knotweed .
Poetry - is always unique ,
a touching immortal soul.
