Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
I hurt you very badly.
It was all like a delusion, like a dream.
Love crept in quietly, like Delilah,
And the mind was asleep, trusting Samson.
Now it's time to say goodbye to us. Weekday.
The stained glass windows on the white windows froze.
And how will we be, how will we be now ?!
Such are already native, and such are strangers.
This fairy tale of days - it was short-lived.
This bright dream - went without a gate.
It's a quiet glow over my destiny! -
It lasted a lifetime.
