Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна -
Далекеє небо — моя сторона.
I look at the sky and think:
Why am I not a falcon, why am I not flying,
Why, God, did you not give me a wing?
I would leave the earth and fly into the sky.
Far beyond the clouds, away from the world,
Seek your destiny, greetings
And the grace of the stars, the sun begs,
In their clear light, all grief will drown.
For from an early age I seem unloved,
I'm a hireling for her, a stray boy;
I am a stranger in destiny, a stranger in people:
Does anyone love illegitimate children?
I fall in love with disaster, I don't know hello
And bitterly and in vain do I shorten my life,
And in grief I learned that only one -
The distant sky is my side.
