Абсурд
Живемо в незалежній державі, від інших залежні.
Домагаємось голосу права, щоб голос продати.
Ми соборні, та знову є право- і лівобережні.
Вишиванки вдягаємо – мрії про Польщу, про Штати.
Рідна мова живе на папері, та ми ж «патріоти».
В нас історія – це для оцінки, щоб іспити скласти.
Будувати вкраїнське? Е ні, до чужих на роботу.
У нас рівні права? А чому ж всіх нас ділять на касти?
Тягнуть руку герої АТО, бо нема чого їсти.
Ми не знаємо досі героїв Вітчизни в обличчя.
Любиш рідний свій край? То готуйся в тюрму тоді сісти!
Від свого відцурались, забули: чуже нам не личить.
Ми самі вибираючи, знов критикуємо вибране.
Справедливості просимо, не починаючи з себе.
І байдуже нечесно чи совісно, лиш аби вигране.
І лише літаком підкорити ще можемо небо!
абсурд
Живем в независимом государстве, от других зависимы.
Добиваемся голоса права, чтобы голос продать.
Мы соборные, и снова есть право- и левобережные.
Вышиванки одеваем - мечты о Польше, о Штаты.
Родной язык живет на бумаге, и мы же «патриоты».
У нас история - это для оценки, чтобы экзамены сдать.
Строить вкраинске? Ну нет, к чужим на работу.
У нас равные права? А почему же всех нас делят на касты?
Тянут руку герои АТО, так нечего есть.
Мы не знаем до сих пор героев Отечества в лицо.
Любишь родной свой край? То готовься в тюрьму тогда сесть!
От своего отвергли, забыли: чужое нам не подходит.
Мы сами выбирая, снова критикуем сообщения.
Справедливости просим, не начиная с себя.
И неважно нечестно или совестно, только чтобы выигранное.
И только самолетом покорить еще можем небо!
