Текст песни Льоша Естет та МС Майк з.у. Десятий - Голоси Психічно Хворих

Надворі темніє, чи це вже світанок.
Альбом дитини на землі ласканий вітрами.
Заніміле, попечене від снігу тіло,
Вже душу з'їло та на землі лежить.

Сірий колір, білі стіни за якими голоси.
Заберіть мене звідси, бо немаю сил.
Зав'яжіть сорочку, прив'яжіть до ліжка,
Але мовчіть. Ваші слова для мене як відкрита книжка.

Скрипить підлога. Заскрипіли двері.
Вже не страшно - вже розбиті нерви.
Та голос захрип і холод по спині.
Темне відображення тіней на стіні.

Якби не тис мороз а весна іще буде.
У цій хворобі я влип по груди.
На своїй койці слідкую пильно за клінікою.
І вкриті пилом ліжка, здерті обої -

То э Наріжний камінь, Земля обітована.
У комплекс цілий додати тератому.
Нас всіх давно заполонила ангісаркома.

Лишити з носом залиш собі і перетри.
І всі думки присутні Викинути з голови.
Ця клініка та сама Книга за сімома печатями,
Де Пандемія суспільного хаосу тебе каратиме.

Суспільство розділили по шкалі Глазго.
Щоб хворих прив*язати, не вистачає пасків.
Дуже важка на сприйняття ця нова тема:
Дератизація та еритема.
Спробуй спіймати вітер в полі та цей діагноз не виліковний.

Не тикай лікар ліки, бо вони не для каліки.
Лікують з того часу, як відкрив свої повіки.
Раніше крики чув, тепер я кричу.
Я не сцикун та вміло бережу свою сечу.

Було по всякому та не потрібно мені лікування.
Кохання де знайти не знаю. Знаю де знайти тоннель кохання.
Я не будую бруд.
Та моя діафрагма діє на тебе немов батут.

Поки не піздно покинути палати чотирьох стін.
Німому лірику на волі не потрібно було чекати змін.
Проблем по горло, але про-проблематично
Поводитись не так як всі, а так як мені звично.

Звичайних слів у голові доволі мало.
Проте не мало тих, кому я закривав є*ало.
Настане день, коли під нами буде лише небо.
А поки ми живемо, це лише ефект плацебо.

Extra темнота, будь то уже рассвело.
Детские альбомы на Земле Замечательных ветров.
Забитый, чихнул от снега тела,
Уже душ ели и на земле лежит.

Серый цвет, белые стены, за которой голос.
Удалить меня отсюда, потому что нет никаких сил.
Tie рубашку, галстук в постель,
Но молча. Ваши слова для меня, как открытую книгу.

Поймать пол. Намазанная дверь.
Нет больше страшно - уже разбитые нервы.
И голос удушья и холода на спине.
Темный дисплей тени на стене.

Если нет тысяч мороза и весна будет.
В этой болезни, я излагаю свою грудь.
На его катушке, наблюдая клинику.
И покрыты слоем пыли, брызг стен -

Это краеугольный камень, земля неспокойные.
Комплекс представляет собой целое, чтобы добавить teratome.
Мы уже давно заполнены Angisarcoma.

Оставив нос оставить себя и накладные расходы.
И все мысли выбросить из головы.
Эта клиника такая же книга за семью печатями,
В случае, если пандемия общественного хаоса накажет вас.

Общество разделилось на шкале Глазго.
Для того, чтобы позволить пациентам * к достаточно, однако пассажей.
Эта новая тема очень трудно на восприятие:
Дератизация и эритема.
Попробуйте поймать ветер в поле, и этот диагноз не излечит.

Не вводить лекарства врача, потому что они не для хромой.
Очищенные от времени, как открыли свои веки.
Ранее Крики услышали, теперь я кричу.
Я не scycum и умел держать мою мочу.

Это было где-нибудь и вам не нужно лечить.
Любовь Где найти я не знаю. Знаешь, где можно найти Тоннель любви.
Я не строй грязи.
И моя диафрагма действует на вас как батут.

До позже, не оставляют камеры четырех стен.
Лирика лилии не нужно ждать изменений.
Горло проблемы, но про- проблематичной
Ludge не как все, но, как я обычно.

Обычные слова в голове довольно малы.
Однако, есть не мало тех, кто я близок * Ало.
Там будет день, когда мы будем только небо.
Таким образом, в то время как мы живем, это просто эффект плацебо.